Розділ 70 Армія Джозефа

Джозеф був радий бачити знову До. Тому, що він хотів, щоб До, залишився його союзником і допоміг йому врятувати дорогих йому людей. Він не знав справжніх мотивів До і що зараз із ним відбувається. Але Джозеф сподівався, що зможе переманити його на свій бік. У вигляді союзника, щоб врятувати дорогих людей.

Джозеф мав дуже багато роботи, оскільки його воїни були готові, але їхні мізки були порожні. Їх треба було б запрограмувати на певні дії у новому світі. Для цього Джозефу треба було написати програму, яку воїном вселятимуть у мозок. На створення такої програми йшло кілька тижнів, а то й місяців. Велика кількість воїнів в одній програмі для них необхідно було створити щось універсальне.

Він створював програму для сімох, але ніколи не створював програму для великої кількості однакових генно модифікованих прототипів людей. Йому потрібно було об'єднати їх у спільну свідомість, але при цьому не створивши між ними фізичного зв'язку. Для того, щоб якщо воїнів почнуть вбивати чи хтось із них постраждає, щоб не постраждали інші. Він ставив багато речей, але ніколи не створював один колективний розум. Який не пов'язаний між собою тілом. Він працював зі штучним інтелектом який був у його лабораторії. Створював правила та закони яким могли слідувати його воїни. Але для повного завершення всіх програм йому потрібно вибрати лідера серед своїх воїнів якому вони б служили.

Він розумів, що лідером не можна робити Вікса. Адже Вікс не зупиниться на одному світі. Потрібно було вирішити завдання у новому світі наявність чіпа. Подає повітря з машин у легені це було проблемою. Тому що машини треба було б брати із собою.

Як виявилося створити армію було набагато легше ніж створити умови для її успішного завоювання світу.

Джозеф активно працював, але не знав кого вибрати у ватажки для своєї армії. Насправді він хотів знищити все, що створив за ці роки, але в першу чергу. Він хотів особисто вбити Вікса. Хоча Вікс був одним із його улюбленців на початку, але в результаті він досяг величезної влади. Зробивши Джозефа свого творця своїм рабом.

- Я бачу, Джозеф ти працюєш. - До відвернув увагу Джозефа від його руйнівних думок. До, був щиро радий бачити Джозефа. Але те, що робив Джозеф за весь час його відсутності, лякало До.

- Я теж радий тебе бачити. Чи можемо ми говорити наодинці без твого супроводу? - Джозеф побачив усіх 7 прототипів, хоча тепер їх було 5.

- Так, звичайно, Джозеф. Ми можемо говорити наодинці. Дівчата залишать нас самих. Вони підуть розглядати твої нові генно модифіковані прототипи. Можливо, щось підкажуть. - До єхидно посміхнувся і жестом руки дівчаткам показав піти з помешкання. Всі його супровідники пішли залишивши Джозефа і До наодинці.

- Ти не розумієш, що я наробив в цьому світі. Я знищив все, що створював тисячоліттями заради амбіцій Вікса. Чи правда насправді те, що наш світ потребував повітря?

- Мені шкода Джозефе, але це правда. Поки нас не було тут, минуло сторіччя. Через відсутність нових генів та збою в роботі машин зі створення повітря. Багато прототипів потребували його і гинули. Вони вмирали просто на вулиці від нестачі повітря. Незабаром світ охопила паніка, прототипи перестали виходити на вулиці. Боячись задихнутися і не дійти на роботу або ще кудись. І Вікс наказав зачистити вулиці. Зачистити всіх непотрібних генно модифікованих прототипів він вбивав тисячі щодня.

- Вікс хоче, щоб я створив йому непереможну армію для того світу в якому ми з тобою були. Але я не знаю як воїни будуть поводитися в цьому новому світі. Мені потрібно запрограмувати їх на послух команд однієї людини. Але я не хочу давати таку владу Віксу. Я не знаю. Я заплутався. - Джозеф був засмучений і не приховував своїх справжніх почуттів перед До.

- Я поспішаю нагадати тобі Джозеф, що в нас була з тобою домовленість. - До сів поруч біля Джозефа. Вони спостерігали крізь прозоре скло багато тисячну армію, створену Джозефом.

- Я не забираю своїх слів, а тим більше у своїх обіцянках. Наш договір чинний, але Вікс перевірить все, що я створив. Мені потрібно обійти систему та створити лазівку. Якою ти можеш керувати цією армією. Дай мені слово, що ти вб'єш Вікса і правитимеш по-іншому. - Джозеф мав приблизний план. Як перемогти Вікса та До. Джозефу було незрозуміло, як це зробити.

- Джозеф ти знаєш що я уб'ю Вікса. Мене просити про це не потрібно. Я розумію що ти хочеш, щоб світ у якому ми з тобою залишилися незайманим. Я розумію барвистість життя того світу і мені припала до душі. Але боюся нам доведеться в нього вдертися для відведення очей. Щоб Вікс нічого не запідозрив, нам доведеться піти війною на той світ. У Вікса надто хороша охорона і він дуже сильний генно модифікований прототип. Вбити його буде непростим завданням.

- Я створю у програмі лазівку за якою ти зможеш завоювати армію, але на перших етапах я дам цю владу Віксу. Я дам тобі всі коди, необхідні для армії. Я сподіваюся, що ти не зрадиш мене. Ти повинен розуміти, що я перестрахуюся у разі твоєї зради. - Джозеф зрозумів, як обдурити й До і Вікса при цьому вбити того й іншого.

- Джозефе, пам'ятай я знаю твій секрет і ти в моїх руках. Не роби дурниць. Я знаю, про що ти думаєш. Ти думаєш, що зможеш позбутися і мене і Вікса за допомогою цієї армії. Джозеф ти помиляєшся мій дорогий. Я тобі далеко не ворог. Я даю тобі слово. Я віддам тобі всіх тих, кого ти захочеш врятувати. Я дозволю піти у будь-який інший світ. Той світ, у який я поведу армію, я залишу собі. Я відпущу тебе, і ми ніколи не зустрінемося більше. Я думаю, це буде чесна угода, подумай над нею Джозеф. - Джозеф нічого не відповів До. Він був вражений тим, що той йому сказав.