Розділ 67 Зародження почуттів

Гуляючи на березі моря Ліна згадувала про Мітчелла. Цей спогад відгукувався в ній теплом у грудях. Для дівчини це завжди було дуже дивно.

- Цікаво, де зараз він? - Ліна міркувала про багато речей і про те, що сталося між ними. Чому вона раптом відчувала подібні почуття до Майка. Дівчина не могла зрозуміти. Як таке можливо. Адже він був абсолютно не привабливий для неї.

- Треба повертатися до лабораторії невідомо, що вони там із ним роблять. - Ліна боялася, що Джозеф може не зупинитися на шматочки мозку Майка. Тож поспішила повернутися до лабораторії. Дівчина зрозуміла, що не зможе битися з Мі. Якщо їй доведеться битися, то їй потрібно буде вбити спочатку Кріса відрубати йому голову і придумати як послабити та знищити Мі.

Майк прийшов до тями він лежав у вкритій повністю пластиком кімнаті та не розумів, чому він знаходиться в ній.

У нього трохи боліла голова і було відчуття дезорієнтованості. Він обмацав голову руками, але вона була цілою і все було наче нормально. Зв'язок із братом був абсолютно стабільний, але щось насторожувало Майка.

- Чому я тут? Що відбувається? - Майк встав у нього паморочилася злегка голова, але це тому, що у нього не було шмоточка мозку. Не тому, що він погано переносив снодійне. Він вийшов із кімнати повністю вкритої пластиком у лабораторію. В якій було сіре світло, все так же у барокамері лежав його брат, а Джозеф дивився щось у мікроскоп.

Джозеф одразу помітив Майка і не став нічого говорити. Він просто продовжив працювати.

- Джозефе, що відбувається? Чому я тут? Чому моя голова розривається наче мене били по ній. - Майк не соромився у своїх питаннях і йому було справді цікаво, що сталося насправді.

- Я радий, що ти прийшов до тями. Я не очікував, що твоя зустріч з братом буде настільки важкою для тебе. - Джозеф не пояснив нічого. Він лише створив ілюзію для Майка, щоб той нічого не підозрював.

- Що ви маєте на увазі Джозеф? - Запитав Майк, дивлячись на те, що Джозеф робить.

- Річ у тому, що твій брат дуже довгий час провів під діями снодійного. Боюся, що увійшовши сюди й відчувши такий неймовірний зв'язок з братом, ти відчув сон, який був йому притаманний весь цей час. Так спрацював ваш зв'язок між вами. Ти та дитина не постраждали. Не хвилюйся всі показники в нормі. Дитина вже їсть сама з пляшечки й більше не потребує барокамери. Так що ти можеш взяти й потримати його на руках. - Джозеф не збрехав дитину дійсно, почувала себе набагато краще. У присутності брата він сам почав їсти, але не видавав жодного звуку.

- Мій брат. Так я відчуваю з ним все гаразд. - Майк відчував брата насправді й він був у безпеці.

- Я рекомендую тобі прогулятися для того, щоб ти відновився трохи, а потім ти повернешся до лабораторії. Ми обговоримо експерименти які я проводитиму. Тут недалеко непоганий пляж туди як би пішла Ліна. Ти зможеш провести трохи часу, поміркувавши. - Джозеф помітив прихильність Ліні до Майка і припустив почуття дівчини до цього чоловіка. Для експериментів Джозефу потрібний був тригер і він хотів з Ліни зробити тригер для Майка. Якщо почуття цих двох виявляться істинними. Він вирішив зробити все для того, щоб між ними зародилися почуття.

- Напевно, я так і зроблю. - Майк попрямував прямо на пляж з лабораторії. Оскільки виходів у цій лабораторії було чимало. Він не помітив Анастасію та Ніка, які вже були в повному порядку.

Майк досить швидко побачив Ліну, що гуляла по набережній, і наздогнав її. Ліна не приховувала своїх позитивних емоцій від зустрічі із Майком. Вона навіть обійняла його, хоча в той же момент і відсторонилася, розуміючи що, перейшла кордон.

- Я так рада тебе бачити у свідомості. - Дівчина справді була рада бачити Майка він їй нагадував Мітчелла, за яким вона сумувала.

- Чому ти така сумна? Ліна щось трапилося? - Майк був приємно вражений тим, що Ліна виявила до нього емоції.

- Знаєш гуляючи тут я зрозуміла, наскільки ви важливими стали для мене. – Ці слова були абсолютною правдою. Ліна відчувала прихильність до цих людей.

- Не сумуй тобі так іде посмішка. Краще посміхайся. - Майк не знав що на нього найшло, але десь у глибині душі він відчув щось рідне в Ліні.

- Ти знаєш. Ти дуже милий. Джозеф казав, що він допоможе Мі відновити Анастасію та Ніка. Я думаю, вони вже впоралися з цим завданням. Ми можемо повертатися до лабораторії. - Ліна перевела тему в інше річище, бо відчула легке збентеження.

- Я так радий це чути, пішли швидше. Нам потрібно негайно побачити їх. - Майк схопив Ліну за руку і потягнув із собою. Дівчина відчула, як сильніше б'ється її серце і жахнулася. Вона не хотіла дозволяти собі почуттям до Майка. Вона все ще відчувала свою провину за свій вчинок. Їй було шалено приємний той факт, що вона тримає його за руку. Майк відчував також приємне відчуття. Тримаючи її за руку хоч дівчина була йому зовсім чужою. Він знав її зовсім недавно і відчував до неї дивні почуття. Йому хотілося швидше дізнатися у Ніка, що він відчуває до дівчини. Майк мав неймовірну кількість питань, які він хотів поставити батькові.

Ліна розуміла, що відчуває глибокі теплі почуття до Майка і її це лякало.