Розділ 66 Розморожування полонених

- Я раджу тобі не робити поспішних висновків. – Сказав Мі Ліні.

- Які тут можуть бути поспішні висновки? Він вирізав йому шматок мозку. Як я можу бути спокійною в цій ситуації. Я хочу його вбити. - Ліна була на взводі.

- Зараз я максимально відновлений, якщо ти на шкодишь Джозефу. Я вб'ю тебе. - Мі був спокійним і серйозним.

- Ліно, пам'ятай ми союзники доти, доки працюємо разом. - Джозеф більше не переживав за своє життя, тому що Мі його захищав.

- Я вб'ю тебе все одно Джозеф якщо не зараз, то пізніше. Це все залишиться таємницею. Ми не скажемо йому про те, що ви з ними зробили. - Ліна знала що у своєму нинішньому становищі вона не впорається з Мі, оскільки він був цілком здоровий.

- На знак доброї волі я розморожу полонених, але залишу зв'язок між мною та ними. Це все, що я можу запропонувати тобі за твоє мовчання. Я думаю це є угода справедлива. - Мі розумів, що Ліна все одно розповість Майку про операцію. Тому він вирішив укласти з нею угоду.

- Домовилися. Я нічого не скажу про те, що ви зробили з ним. Ви розморозите за це полонених та вилікуєте їх. - Ліна була рада тому, що головної мети буде досягнуто. Полонені будуть розморожені здобудуть здоров'я, але дівчину все-таки насторожував той момент. Що Джозеф має шматок мозку Майка.

- Через декілька годин Майк прийде до тями та ми скажемо йому що зустріч з братом спровокувала напад сну. Я за допомогою свого приладу залікую його рани та волосяний покрив відновлю на місці розтину. Він справді не помітить різниці. Також я вилікую всіх полонених, які зараз заморожені. - Джозеф спробував усміхнутися, але оскільки вже провів на собі безліч генетичних змін, усмішка вийшла кострубатою.

- Ти сильна, але для того, щоб мене вбити потрібно трохи більше, ніж зламати мені шию. - Ліна почула голос Кріса, який увійшов до лабораторії абсолютно неушкодженим. Дівчина злякалася, бо вона точно розуміла що, убила Кріса.

- Як таке можливо? Я ж звернула тобі шию. Як ти можеш бути живий? - Ліна розглядала Кріса. Він справді був абсолютно неушкоджений.

- Ліно, дозволь відповісти на це запитання. Річ у тому, що Кріс унікальний генно модифікований прототип людини він може сам відновлюватися. Тобто будь-які пошкодження які він отримав він відновить, поки його голова на місці він буде живим. Щоб його вбити, йому треба відірвати голову, а не просто шию  мені зламати. Ти знаєш мені час по працювати з отриманими зразками. У мене дуже мало часу для їхнього повного вивчення.

- Та пішли ви всі до біса. - Ліна вирушила гуляти сама набережною. Їй просто хотілося відірватися і не перебувати у приміщенні із цими двома.

- Чортові вчені як вони мене дістали. - Жбурляючи каменя міркувала Ліна.

Мі, дотримав своє слово. Поки Джозеф проводив свої експерименти над мозком Майка та його брата Мі, почав розморожувати полонених.

Процес був не з легких, оскільки навіть при повному відновленні сил він вперше заморожував щось живе, на такий тривалий термін. У нього все чудово виходило і тіло Ніка та Анастасії почали розкриватися. Мі відразу ж збирав воду, що утворюється від розморожування в водяні сфери поряд щоб не забруднювати підлогу та стіни. Незабаром Ніки та Анастасія були повністю розморожені, але життя в них не було. Не було пульсу і жодних живих ознак. Мі забрав всю воду, яку використовував для заморозки, але не врахував, що вони пробули в ній занадто довго, щоб відразу прийти до тями.

- Я не розумію. Чому вони не приходять до тями? - Мі вирішив звернутися одразу до Джозефа для того, щоб той за допомогою свого приладу вилікував їх.

Мі знайшов до Джозефа в лабораторію який сидів біля мікроскопа, та вивчав мозок Майка. Він спостерігав за Джозефом, але не зволікав. Мі розумів, що може бути вже пізно.

- Доброго дня. Я знаю, що відриваю вас, але мені потрібна ваша допомога у відновленні життєвих функцій моїх полонених. - Мі попри те, що не мав емоцій, був захоплений роботою Джозефа його копіткою працею.

- Так я зараз підійду. Мені потрібно ще кілька хвилин. – Джозеф побачив у своєму мікроскопі цілком звичайний людський мозок нічого особливого. Він не розумів як Майка та його брат створюють двері у просторі. Чому цей процес не можна вивчити за допомогою мозку. Це означало лише те, що ця їхня здатність не укладена у фізичному тілі або захована десь в іншому місці.

Мі не став суперечити він просто мовчки пішов до своїх колишніх полонених. Над Ніком та Анастасією у повітрі були дві великі водні сфери це була вода у котрій вони були ув'язнені.

Джозеф насправді підійшов через кілька хвилин після того, як Мі його покликав. Він як вчений перевірив наявність пульсу та зовнішніх показників життя. Він зробив висновки, що полонених ще можна врятувати чи принаймні спробувати.

- Я настрою свій прилад на глибоку регенерацію всіх клітин та відновлення. Я не гарантую, що це допоможе їм повернутися до життя. За показниками вони мертві. – Мі не став нічого відповідати. Він відчував, що вода всередині цих двох ще притаманна. Що життя відновити у них ще можна.

Джозеф направив свій прилад на Ніка і за допомогою декількох натискань та яскравого спалаху світла він відновив життя чоловіка. Такі ж установки приладу він використовував і на Анастасії. На благо для Мі у Джозефа все вийшло та Анастасія з Нік були живі.

Пальці Анастасії відросли та половина долоні дівчини також. Вона була повністю відновлена ​​і всі запальні процеси, що проходили в її організмі, були припинені.