Розділ 64 Проблема світу Джозефа

Джозеф не міг згадати, як він знепритомнів. Він відчував почуття дискомфорту у своїй шиї. Чоловік отямився перебуваючи у білих стінах, які так не любив. Його свідомість повернулася до нього. Він думав у якому становищі зараз.

- Ось зрадник. - Джозеф міркував уголос, бо йому краще вдавалися саме такі думки.

Джозеф розумів, що на нього чекає суд. Судитиме його особисто представник верховної касти модифікованих людей. Хоч він і створив цього прототипа багато століть тому, але та влада, яка була у нього лякала Джозефа, адже він прагнув тієї самої влади. Повернувшись у свій світ він також відчув звільнення від емоцій, які стали йому притаманні у світі Ніка.

Світло в кімнаті стало набагато яскравішим. Воно засліпило очі Джозефа.

- Заберіть світло! - Промовив Джозеф, закриваючи руками обличчя.

- Як ти посмів Джозеф, зрадити касту модифікованих людей? - Джозеф одразу впізнав голос верховного. Його не можна було ні з чим сплутати. Він був грубий, але водночас спокійний.

Джозеф не знав, яку варто дати відповідь. У його голові згадалися слова До. Що потрібно вдавати, що його викрали та дотримуватися цієї версії. Джозеф так і робив. Тепер без емоцій йому було набагато легше брехати, багато про що. Без чіпа всередині перевірити правду він каже чи бреше ніхто не міг.

- Я не зраджував верховну касту генетично модифікованих людей. Я був викрадений Кірою та відправлений у світ нашого порушника. Я шукав шляхи повернутись додому, але так і не зміг. Знайти спосіб відтворити наші технології у його світі тому що в його світі технологій примітивні. Якби До не прийшов. Я не зміг би повернутися сюди ніколи. - Джозеф був дуже переконливий у своїх словах.

- Ми не можемо довіряти лише вашим словам Джозеф. Як пояснити відсутність чіпа з кодом генетично модифікованого прототипу.

- Мені довелося використати нову технологію, щоб вижити в новому світі. Тож чіпа з кодом генномодифікованої людини довелося позбутися. У світі, в якому мене тримали в полоні, є повітря. Дихати ним можна без чіпа, але за наявності чіпа я задихався. Мені потрібно було терміново щось зробити. - Джозеф додав впевненості у свої слова. Зробивши голос голоснішим і чіткішим. Світло все ще надавало дискомфорту його очам.

- Як ви поясните, що двоє з найкращих представників вашої сімки були знищені в бою за словами До? – Запитав голос. Підвищивши свій тон.

- Я був захоплений в полон воїнами з того світу. Вони катували мене та вимагали відтворити технології нашого світу. Щоб прийти та завоювати його. Я відмовлявся. Мене катували та мучили в лабораторії. Дуже багато років.

- У базі даних До, відсутня інформація про лабораторію та експерименти над вами.

- На момент коли До та інші знайшли мене. Я вже винайшов щось подібне до мого початкового прототипу пристрою. Для відтворення генетично модифікованих людей. Коли представники сімки знайшли мене, я вже звільнився з полону. Використовуючи свою нову зброю, але на мій превеликий жаль вороги встигли створити кілька генетично модифікованих прототипів у новому світі. Двоє із сімки померли у битві з цими прототипами. Я вирішив знищити їх у бою, щоб урятувати секрети нашого світу. Я знищив пристрій, а разом із ним за допомогою вибуху певної потужності. Я знищив усі прототипи. На жаль у бою та під час вибуху вижити вдалося тільки До і мені.

- Ми сподіваємось, що ви залишилися нашим союзником. Нам не хотілося б втратити такого геніального вченого. Так безглуздо. - Голос затих, а світло зникло. Незабаром двері в білій кімнаті відчинилися. До неї увійшов добре складений чоловік. Середніх років із короткою рудою шевелюрою.

- Я радий вас бачити особисто. Я давно вас не бачив. - Джозеф виявив брехливу повагу до представника верховної касти. Він розумів як це важливо і виявив підпорядкування. Хоча відчуває огиду та ненависть до нього.

- Я теж радий вас бачити Джозеф. Нам необхідно вирішити багато питань у нашому світі. Поки ви були відсутні запаси повітря в нашому світі вичерпалися. Багатьом із нас тепер бракує повітря. Нам доводиться штучно зачищати вулиці. Від марних генетично модифікованих прототипів. Населення нашого виду скоротилася в кілька тисяч разів. Ми все більше замінюємо генетично модифікованих людей на машини. Нам необхідно завоювати новий світ Джозеф. Як щодо того світу, в якому ви були. Чи можемо ми розраховувати на вашу підтримку? - Джозеф, який звик до емоцій у попередньому світі. Був трохи розгублений відсутністю будь-яких емоцій у представника верховної касти.

- Звичайно, Вікс. Ви можете розраховувати на завоювання нового світу за моєю допомогою. Я з радістю знищу світ котрий катував мені. Мені необхідно повернутися до лабораторії та продовжити свої дослідження. Для того, щоб я міг підготувати армію здатну завоювати новий світ. В ім'я верховної касти генно модифікованих людей.

- Джозеф ви отримаєте все необхідне для своєї роботи. Я радий, що ви залишилися на нашому боці. Хоч ви й стали слабкішими. - Вікс пішов залишивши Джозефа нудиться все в тій же білій кімнаті.

Джозеф не знав. Чому Вікс не запропонував йому вирушити до лабораторії відразу ж після їхньої розмови. Але побачив двох стражників, які несли йому захисний шолом з функцією подачі повітря всередину. Він усе зрозумів. Джозеф більше не міг дихати у світі, в якому немає повітря.

Джозеф спокійно одягнув шолом і подався за стражниками. Не ставлячи жодних питань. Він знав, що питання повертатимуть до нього увагу. Яка йому зараз не потрібна.