Розділ 57 Боротьба До проти Ре

Слухаючи всю розмову До та Джозефа. Ре зрозумів, що став співучасником зради касти. Ре був таким самим амбітним, як і До. Але він хотів тільки бути лідером їхньої сімки.

- То ти зрадник. Але зараз ти мені не цікавий. Я вже тут, і я можу насолоджуватися вбивством цих людей. - Ре попрямував до диму, що виходить від багаття, сподіваючись, що він знайде там свою жертву. Але завдяки тому, що він дізнався про До, тепер він міг не підкорятися його наказу не вбивати інших. Тепер він був вільний у прийнятті власних рішень та виборі.

Ре не помилився ідучи на дим від вогню він вийшов до вогнища біля якого сиділи всі, кого він хотів убити.

Ліна перша, хто помітила Ре серед дерев. Вона озирнулася та зрозуміла що боротися зараз вони не можуть тільки померти.

- Нам треба знайти укриття Ре нас йшов. - Прокричала Ліна, намагаючись попередити всіх.

Почувши ці слова, Нік схопив Анастасію на руки та побіг у бік машини для того, щоб сховатися за нею.

Кіра машинально сховала свого сина руками, обійнявши його. Вона подумала, що Ре вже випустив хвилю звуку, яка зігріває повітря.

- Кіра. Що ти робиш? Ховайтеся швидко. – Ліна закричала, дивлячись на те, що Кіра просто прикрила сина. Почувши ці слова, Кіра взяла сина за руку і теж сховалась за борт машини.

Ре не став зволікати та почав кричати звуковою хвилею. Але цього разу він не нагрівав повітря по всій довжині хвилі. Він став перетворювати повітря на вогняні кулі, які скеровував на своїх жертв.

Кулі пробили метал машини, за якою ховалися Ніка, Анастасія, Кіра та їхній син. Ліна була трохи осторонь них, вона ховалася за величезним деревом, але навіть це дерево не могло встояти перед вогненними кулями Ре. Пробиваючи все на своєму шляху, кулі падали на землю і в різних напрямках, куди падають вогняні кулі, спалахнула пожежа, невдовзі все було в диму й довкола горіло, а машина розплавилась від великої кількості куль.

До і Джозеф по чули крики та шум, вони одразу зрозуміли що щось відбувається, і попрямував до виходу з лісу, щоб подивитися, що відбувається. До побачив Ре, який нападав на всіх, хто був на його шляху.

- До, ти маєш щось зробити, інакше наша угода закінчиться, якщо один із них помре, я тобі не допоможу. - Хоч Джозеф і не міг командувати, але намагався хоч якось врятувати дорогих йому людей.

- Я не можу з ним боротися відверто Джозеф. Невже ти цього не розумієш? - До знав як убити Ре, але втрачати бійця він не хотів. Ре хоч і був неслухняним бійцем, але був одним із найкращих та найсильніших у його команді.

- Ніхто з них не повинен загинути, я повторюю тобі ще раз зупини його. - Джозеф виявив гнів у бік До, показуючи що не буде насправді з ним працювати, якщо хтось загине.

- Добре, але якщо ти порушиш своє слово, я своїми руками уб'ю тебе. - Амбіції До, переповнили його і він погодився з Джозефом. У До все одно була перевага він знав як вбити Ре.

До вийшов з лісу і максимально наблизився до Ре.

- Ре. Що ти робиш? Зупинися негайно. Я наказую тобі. - Закричав До так сильно, щоб Ре міг його почути. Але Ре продовжив атакувати своїх жертв, не звертаючи уваги на слова До, які він виразно почув.

- Ре зупинись інакше я уб'ю тебе. - До не хотів входити в бій з Ре хоч знав що переможе його. Після чергового крику та відсутність реакції з боку Ре. До зрозумів що битви не уникнути.

Більше не можна було сховатися за машину; вона була повністю розплавлена ​​від безлічі вогняних куль. Нік побачив, що можна добігти до сусіднього дерева та сховатись за ним, але з Анастасією на руках це буде складно. Він сподівався, що Ре хоч раз передихне, щоб він міг сховавшись у диму, забрати Анастасію в безпечне місце.

- Кіро, послухай мене, ти маєш перебігти до цих дерев із сином, немає сенсу ховатися за цією машиною. - Нік насамперед виявив турботу про Кіру та сина, розуміючи безвихідь свого становища.

- Ну, ми спробуємо втекти від куль, але ти тут не залишайся. – Відповіла Кіра, схопивши сина за руку і побігла з ним до найближчих дерев. Вогняні кулі встромилися їй у руку, плече і живіт. Її син не постраждав, бо вона закрила його собою. Вона не подала знаку, не стала кричати від болю, а просто сховалась із сином за величезні дерева.

Нік не став ризикувати та залишився за залишками машини, розуміючи, що швидко бігти з Анастасією на руках він не зможе, а найближче дерево було далеко.

До почав кричати та земля затремтіла у всіх під ногами. До почав створювати конструкцію із землі внаслідок її вібрацій. Він створив із землі клітину для Ре. Ре був ув'язнений у величезній товщі землі.

Оскільки він усе ще кричав, він сам нагрівав повітря всередині своєї в'язниці. Земля, що містить домішки глини та піску, стала зсередини перетворюватися на непорушний камінь. Все повітря в клітці дуже скоро вигоріло. Ре повільно й болісно задихався, занурюючись у земляну клітку. До відчував, як життя всередині його земляної клітини повільно згасає. Ре був мертвий, але До не випустив його з клітки. За допомогою величезної звукової хвилі він розсунув землю та опустив туди клітку на найбільшу глибину вниз і закопав Ре під товщею землі дуже глибоко.

Джозеф знав, що створив щось величезної сили, але не міг уявити, що До здатний керувати землею за допомогою звукової хвилі. Все було тихо, ні земля, ні повітря не турбувалися.