Розділ 44 Справжня причина

Джозеф привіз дитину до лабораторії. Його цікавила здатність дитини відкривати портали у просторі. Оскільки дитина мирно спала і не видавала жодних звуків Джозеф дійшов висновку, що портал може бути відкритий за допомогою звукової хвилі дитиною, що видається плачем. Він мав намір перевірити це, як дитина прокинеться. Він мав безліч обладнання та техніки для дослідження даного явища. Технології для генного модифікування в нього теж була так що йому залишалося зовсім небагато для вдосконалення всього світу.

Джозеф помістив дитину в барокамеру зі звукозахисним склом, щоб звук не виходив із камери, а був поглинений його приладами. Надалі він збирався збирати цю енергію для подорожей світом. З метою раптового нападу та перетворення всього живого на атомний пил.

- Все-таки є в цій дитині щось особливе. - Сказав Джозеф попиваючи протеїновий коктейль. Він мав чіткий план як зібрати необхідну йому енергію. Тільки от дитина не прокидалася. З моменту його викрадення минуло кілька годин, а він усе ще спав. Цей факт насторожував Джозефа як вченого, адже 3 місячна дитина повинна часто їсти та багато рухатися, але у випадку цієї дитини не було жодних змін у поведінці.

- Може мені для експерименту потрібна й друга дитина? - Дивлячись на прилади, що вимірюють життєві показники дитини, вголос подумав Джозеф. Прилади не показували жодних змін – все було спокійно. Вчений вів крапельницю з рідким харчуванням у вену дитини. Для того, щоб на годувати малюка. Який міцно спав. Він також взяв кров на аналіз.

- Що тепер із тобою робити малюк? Виходить без брата ти абсолютно марний. Подивимося, що я можу з цим зробити. – Джозеф пішов вивчати кров дитини. Кров дитини підтвердила припущення Джозефа про те, що без брата ця дитина марна. Кров була нормальна людська третя група крові нічого особливого. Припускати, що дитина мала особливі здібності за наявності всього лише людських генів Джозеф не став. Він зробив цілком логічне обґрунтоване рішення про те, що основну силу, що відкриває портали, придбав генно модифікований прототип людини, тобто брат піддослідного. У цій теорії був лише один мінус це те, що брат піддослідного був далеко і знайти його зараз для Джозефа становило особливу проблему. Оскільки тепер почавши пошуки піддослідного брата він ризикував видати своє місце розташування і до того ж у нього не було на це ресурсів у вигляді модифікованих людей.

Нік не зміг, придумав ім'я для своєї дитини жодної ні другої. Для нього все, що відбувалося, було надто складним. Ще здавалося пару днів тому у нього не було ні сина, ні коханої жінки, ні абсолютно ніяких проблем. Всього якихось кілька тижнів і він мав таку велику кількість проблем, які потрібно було вирішити, що для людини це було занадто.

- Я так розумію, що ти задумався про те, які імена нам дати і яке ми маємо походження? – Перебив роздуми Ніка його син. Він був схожий на свою матір.

- Я не питав у тебе можливо ти голодний? - Намагаючись ухилитися від теми запитав Нік. Чоловіка дійсно мучила величезна кількість питань, на які він не знав відповіді, та й не хотів знати.

- Я розумію. Ти засмучений, але не засмучуйся ми з братом знайдемо один одного між нами непорушний зв'язок ми відчуваємо один одного. І так я голодний. - Це була правда він відчував брата, але не міг відшукати його через велику відстань, яка була між ними.

- Я зараз приготую щось поїсти можливо в цьому будинку є бекон або можливо яйця ти щось подібне їси? - Ніку було складно, адже він не розумів що можна приготувати. У будинку Мітчелла була маленька кухня та невеликий холодильник. В якому було багато листової зелені та якийсь маленький шматочок м'яса. Усього декількома рухами руки Нік перетворив зелень на салат, а чудовий шматок копченого м'яса на тонко нарізані скибочки для бутербродів.

- Виглядає дуже смачно. У тебе чудово виходить готувати. Ти знаєш у мене дуже багато запитань до тебе. Я пам'ятаю маму, але зовсім не пам'ятаю тебе. Ти відрізняєшся від мене. Я відчуваю це на підсвідомому рівні, але не можу зрозуміти, як ти можеш бути при цьому моїм батьком.

- Твоя мати генетично модифікована людина і звати її Кіра і вона чудова. Щодо мене я звичайна людина без модифікацій і будь-яких нововведень. Як ти дізнався, що я твій батько? Я не казав тобі цього. - Нік був настороженим, адже він насправді не говорив ні слова про те, що він є його батьком.

- Я відчуваю не тільки свою матір, але й тебе, але з якоїсь причини не можу пояснити чому її зв'язок зі мною слабший за твій. Я знаю, що ти переживаєш про багато речей, але не варто. Мій брат поки що в безпеці. Але чим далі ми знаходимося один від одного, тим повільніше він росте і менше ймовірності його виживання. Нам потрібно розробити план з його пошуків, бо в нього мало часу.

- Я не розумію ви ж розділені між собою як ви можете бути пов'язані? - Нік був засмучений.

- У нас ментальний зв'язок на підсвідомому рівні. Без нього я не можу довго існувати, як він без мене. Незабаром мої та його клітини почнуть розпадатися на атоми. Нам треба знайти його. Як називається ця їжа? Це дуже смачно. - Він спокійною про все говорив ївши бутерброд.

- Ми знайдемо його. Я обіцяю тобі синку. А зараз їж. - Ніку треба було щось вигадати терміново…