Розділ 42 Розірваний зв'язок

Джозеф спливав кров'ю, яка не поверталася в його тіло. Відсутність регенерації його клітин було шоком для нього. Маючи безпосередній зв'язок з Ліною він розумів, що, вмираючи, уб'є і її. Він завжди при собі носив пристрій який би розірвав їх зв'язок у разі якби Ліна вмирала. Але зараз був зовсім інший випадок зараз на межі життя був він. Розірвавши зв'язок з Ліною він би теж втратив повністю своє життя, тому він хоч і хотів врятувати свого прототипа людини, але розривати зв'язки не став. Він все ще сподівався, що життєвих сил Ліни вистачить на двох.

Ліні було неймовірно боляче вона відчувала все на дівчині не було поранень, але її кров так само випливала з її тіла начебто стріляли в неї. Дівчина припустила що прилад чи можливо щось зв'язує її з Джозефом. Могло бути при ньому. Ліна подумала, що потрібно знайти, як розірвати зв'язок інакше вони обоє помруть.

Анастасія все ще була непритомна і не могла нічим їм допомогти. Ліна намагалася провести дівчину до тями, але навіть ляпаси по обличчю Анастасії не давали жодних результатів.

- Джозефе, можеш розірвати цей чортів зв'язок. - Кричала Ліна, намагаючись достукатися до Джозефа.

Джозеф нічого не відповідав на крики дівчини, намагаючись вдати, що не чує її прохання про розірвання зв'язку.

Кіра була сама не своя. Вона не думала чому, вистрілила у Джозефа і що взагалі відбувається. Дівчина ніби перебувала не у своєму тілі. Усвідомивши ситуацію, що відбувається, вона кинула зброю і кинулася на допомогу Джозефу.

- Пробач Джозеф. Я не знаю, що на мене найшло. - Кіра намагалася закрити рани Джозефа, щоб його кров не випливала, але її маленьких тендітних рук не було достатньо. Щоб закрити таку велику кількість ран, нанесених зброєю.

- Я бачив як ти померла і перетворилася на атомний пил. Як ти можеш бути живою? Ти не моя Кіра. - Джозеф хоч і був на межі смерті, але йому вистачало сили на те, щоб говорити та дивитися в очі Кірі.

Але Джозеф помилявся Кіра насправді була його Кірою. Апарат, з якого він знищив посланців касти, допоміг їй відновитися з атомного попелу. Переживши переродження Кіра захотіла вбити Джозефа оскільки пам'ятала на підсвідомому генному рівні все те, що він завдав їй. Піддавшись інстинктам і бажанням і знайшовши зброю, що залишилася після посланців касти. Кіра просто зробила те, що вели їй інстинкти. Що стосується її спогадів і пам'яті вона все згадала надто пізно.

- Ні, Джозеф це я. Повір мені. Де мій син? Мені потрібно до нього скажи, як допомогти тобі як врятувати тебе? - Кіра відчувала провину через те, що бачила що страждає не лише Джозеф, а й Ліна.

- Ти не зможеш допомогти мені. Не принісши в жертву чиєсь життя. Мої гени неабияк пошкоджені та потребують нового вихідного матеріалу. Я розумію, що для тебе це прохання занадто велике. Тобі доведеться когось убити, щоб мене врятувати. - Джозеф знав, що Кіра не піде на вбивство заради нього. Тому він дістав маленький прилад із зеленою кнопкою і натиснув на неї.

Зв'язок між Джозефом та Ліною був розірваний. Ліна знепритомніла, але її тіло відновлювалося, і незабаром її рани загоїлися пройшов біль у тілі. Дівчина відчула свободу в тілі та думках.

- Джозефа ні. Ти обіцяв урятувати мого сина. Не вмирай. Я зроблю все, що скажеш. - Кіра плакала над тілом Джозефа і все ще сподівалася, що зможе йому допомогти. Вона витирала сльози з кривавими руками.

Ліна отямилася цілком здоровою. Дівчина спостерігала за картиною смерті Джозефа та сльозами Кіри. Вона припускала що можливо тепер зможе завоювати новий світ, але їй таки потрібен був Джозеф для її цілей. Дівчина не могла так залишити все.

- Чого ревеш нам потрібно його встигнути врятувати, поки він повністю не помер. Що він сказав зробити, щоб врятувати його? - Ліна відчувала не тільки себе добре, а і якийсь підозрілий приплив енергії всередині себе. Це почуття присутності чогось там усередині лякало її.

- Він сказав, що йому потрібно оновити гени, але для цього потрібно вбити невідомо скільки людей. Зрозумій правильно, але я не можу піти на це. Цей світ прекрасний і я не хочу забирати чиєсь життя заради життя Джозефа ... - Ліна щосили ударила Кіру по обличчю не даючи їй закінчити свою думку.

- Що ти робиш? - Запитала обурено Кіра тримаючись за свою щоку. Кіра не чекала такого вчинку від Ліни. Тому не змогла вчасно зорієнтуватися та захиститися від удару.

- Поки ти тут розпускаєш соплі, втрачаєш час. Який може його врятувати. Або ти забула, що в тебе є син якому він потрібен. - Ліна була жорстокою у своїх висловлюваннях і зовсім не шкодувала почуття Кіри.

Кіра ось несподіванки сказаного Ліною не знала що сказати. Безсумнівно Ліна мала право втрачати час, адже Джозеф хоч і був генномодифікованим прототипом людини на все ж таки він міг померти. Кіра зібралася з думками та витерла сльози й почала думати як розв'язувати це питання не вбиваючи нікого з живих істот.

Ліна відчула дивне відчуття внизу живота, він дивно округлився і дуже хворів.

Тіло Джозефа розсипалося в пилюку, шокуючи обох дівчат. Кіра намагалася схопити кожну піщинку своїми закривавленими руками, але тіло Джозефа просто розтануло в повітрі.

У тілі Ліни сталося щось неймовірне, а біль у животі стала нестерпним дівчина, впала і схопилася за живіт, що швидко росте.