Глава 7. Тимур

Перша зустріч з Софією була випадковим збігом, одним з таких, коли саме час повірити в надприродну силу, що визначає все в житті. Але настав момент, коли необхідно взяти на себе відповідальність і за власну долю, і за долю людини, з якою звели обставини. І якщо для цього потрібно зустрітися віч-на-віч з тим, хто підбиває клинці до моєї дівчини, я готовий.

Не встиг я закінчити розмову з Матвєєвим, як з будівлі в пальто нарозхрист вискочила стривожена дівчина. Дивлячись на неї, я навіть повірити не міг, що декілька хвилин тому бачив її в обіймах іншого чоловіка. Вона мчала вперед, не розбираючи дороги, та, скривившись, терла губи тильною стороною долоні, ніби намагалася викреслити останній поцілунок з пам'яті. Задоволено посміхнувся, проводжаючи її поглядом - отже, не змогла, не забула мене, не все між нами втрачено. Слідом за нею, озираючись на всі боки, вийшов її супутник - горезвісний Джеймс Рід. До чоловіка у мене була купа питань, але краще нам взагалі не розмовляти, здавалося мені. Ось тільки адвокат думав інакше та, кивнувши в знак вітання, попрямував в мій бік. Я застиг на місці. Отже, не я один збирав інформацію про суперника. Стало навіть цікаво, наскільки далеко він посміє зайти і чи заявить якісь права.

- Гадаю, не має жодної необхідности представлятися! - впевненість брюнета у собі викликала повагу на підсвідомому рівні. Я коротко кивнув, не виказуючи жодної емоції, хоча внутрішнє напруження в цей момент зашкалювало, ніби я - чайник і от-от з вух піде пара. - Якби вона вирішила забути тебе, я б ні за що не відступив! Але вона досі кохає... Навіть не змогла видалити спільне фото з телефону. Тож якщо вірним хлопцем бути не вийшло, стань хоча б хорошим батьком… - його останнє речення ввело мене в ступор. Стояв і не міг вимовити ні слова у відповідь, тому що в цей момент здалося, я забув як дихати. Невже вагітна?

Кілька тижнів тому я жартома подумав, що було б непогано, якби вона спробувала прив'язати мене до себе в такий спосіб. І от: будьте обережні зі своїми бажаннями - вони мають властивість збуватися. Я замріяно посміхнувся, намагаючись остаточно усвідомити, що скоро стану батьком. Найкраща новина за останній час, єдина приємна!

- Дякую! - дружньо поплескав Ріда по плечу, вирішивши, що не така вже він й погана людина, заклали трохи шляхетності в ДНК.. - Стану! - а до питання про зраду ми з Софією обов'язково повернемося, як тільки обговоримо всі інші, що накопичилися між нами за двотижневу перерву. 

Ми з Рідом розійшлися в різні боки, як у морі кораблі. Не встиг я дійти до свого номера, як Ігор прислав повідомленням час завтрашньої робочої зустрічі. Тепер нікуди Єлецька від мене не подінеться! Сподіваюся, вона любить сюрпризи - зі свого ж боку постараюся бути приємним, не розчарувати її. Весь вечір я вивчав матеріали, які мені прислали по стартапу, щоб вникнути в суть, розібратися, наскільки вигідно це може бути. Матвєєв, надавши мені послугу, знайшов в моєму обличчі безкоштовну робочу силу, тому до зустрічі я відповідально готувався.

Наступного ранку вперше в житті зловив себе на думці, що мене хвилює власний зовнішній вигляд. Я довго крутився перед дзеркалом, роздивляючись та оцінюючи, але навіть в ідеальному з усіх боків, продуманому до останнього шова діловому костюмі почував себе дуже незатишно. Так, ніби не гідний Софії. Думки розбігалися, і будь-яка спроба зібрати їх в купу закінчувалася повним провалом. Не довго думаючи, ступив у ванну, відкрив кран і, набравши повну пригоршню, хлюпнув на своє розпалене обличчя. Вмившись холодною водою, трохи прийшов до тями, але хвилювання нікуди на пішло, просто причаїлося на хвильку, даючи змогу віддихатися.

Снідати не став, зараз шматок в горло не ліз, тому просто почав забивати увагу справами. Ігор зустрів мене біля будівлі бізнес-центру. Ми, не перемовляючись, пройшли по вже знайомому мені холу із дзеркальною плиткою на підлозі і, минаючи колону, повернули до ліфта. Чоловік відчував мій напружений стан, який не покидав відколи я прокинувся, і не став багато розмовляти. Я був щиро вдячний йому за це, але бачив, як він раз у раз кидає на мене косі задоволені погляди. Відчуває важливість моменту, хресний фей, блін.

Прийшли ми приблизно за півгодини до початку зустрічі, тому було не дивно, що невелике приміщення для переговорів пустувало. Я зробив кілька кіл навколо столу, розминаючи м'язи намагаючись відчути простір, а заодно і провітрити голову, але від роздумів відволік дзвінок матері.

- Доброго ранку, синку! Які у вас плани на сьогодні? Як думаєш, Софія зможе відпроситися з роботи через кілька годин? - не знаю, що відбувається у цієї жінки в голові, але мене це серйозно насторожувало.

- Доброго! Пробач, сьогодні точно ні, у неї важливі перемовини! Її просто так не відпустять, - напівправда - це ж не обман? Засмучувати маму зараз зовсім не хотілося, я до останнього вірив, що залишилося зовсім небагато почекати і всі мої слова стануть дійсними - і на ланч підемо, і навіть порадуємо новоспечених бабусю і дідуся майбутнім поповненням в сімействі.

- Дуже шкода! У нас сьогодні зустріч з жінками, які підтримують благодійний фонд, - так мама називала дівчачі посиденьки дружин впливових чоловіків, - думала, зможу познайомити її з ким треба!

- А з ким треба? - хитро посміхнувся я, розуміючи, що мама хоче затягнути Софію в це болото справжніх леді, які разом займаються йогою та іншими вельми цікавими речами.

- Тимур, ти ж розумієш, що зараз все вирішується далеко не на ваших ділових зустрічах, а в кулуарах, по знайомству! Вона ж така розумна дівчинка, повір, Софія зможе сильно вплинути на ваш успіх і підтримати тебе у важку хвилину, якщо дати їй всі карти в руки!