робочий день

Прокинувшись трохи раніше будильника, після ще одного сну, хлопець вирішив не вставати і полежати ще трохи, але після сну його не покидали його постійні роздуми.
- напевне тільки десь у сні я б був з нею разом, я б співав пісні тільки для неї, я б піклувався про неї. Але вона певно не любить мене, хоча я і сам не впевнений чи справді вона мені подобалась чи це все просто були гормони. Я б справді хотів собі вірну дівчину, таку щоб розуміла мене, мені б цього вистачило щоб бути щасливим.
Після цих роздумів продзвенів будильник і наш юнак вирішив встати з постелі та зробив ранкову зарядку, умився та одягнувся. Він зробив собі легкий перекус, зібрав речі та пішов на автобусну зупинку. Після поїздки в автобусі та кілька метрів на своїх двох він знову встав перед тим самим парком, що і завжди. Проходячи біля місця вчорашнього інциденту він трохи подумав
- десь тут я учора якраз і зіткнувся з тією дівчиною, цікаво, хто вона така? Хоча, чому мене це взагалі цікавить, я бачив її всього один раз. Але все-таки світ доволі тісний, можливо я ще зустріну її.
Через кілька хвилин, він був уже біля свого місця роботи. 
-двері відчинені? Подумав про себе юнак - зазвичай трохи раніше приходжу тільки я.
Він відчинив двері і побачив як хтось наводить порядок
-а, Майкл, це ти? Сказав Максим придивившись до працівника.
-так, це я, вирішив трохи раніше прийти, всеодно вдома покищо нічого робити.
-зрозуміло, просто мене здивувало те що двері були відчинені, зазвичай,коли босс приходить то він сидить у себе в кабінеті і через це зачиняє двері.
-правда? А я і не думав, завжди коли я приходжу на зміну, ти завжди тут, і я про таке навіть не думав! Сказав здивовано Майкл.
- гаразд, я бачу ти всеодно прибрав тут, тому можемо покищо відпочити. Спокійно виразився Максим. - доречі, а де Настя? Ви ж завжди двоє приходите. Запитав юнак.
- Настя? Вона сказала, що прийде трохи пізніше

Після невеликої розмови Майкл вийшов на вулицю, зустріти свою добру подругу та колегу, милу дівчину, Настю. В той же ж час, Максим знову почав роздумовувати.
- напевне я не такий вже і самотній, у мене хоча б є Майкл, щоб поговорити з ним, але все-таки ми не дуже часто говоримо бо біля нього завжди Настя. Подумав з невеликою злобою Максим. - навіть незнаю чому вона мене ніби ненавидить, і завжди намагається ніби покепкувати з мене. Знову подумав про Настю Максим
-еей, привіт Максим, чого ти знову такий серйозний? Треба бути хоч трохи веселішим. Жартівливо сказала Настя.
- Ти ж знаєш, я завжди такий, я намагаюсь відноситись до роботи максимально серйозно. -посміхнувшись сказав Максим.
-гаразд, я тоді піду одягну  уніформу, тобі б доречі теж треба її одягнути, чи ти так будеш займатися роботою?- з невеликою насмішкою сказала Настя.
-ой, точно геть забув переодягнутися. - розгубливо відповів Максим.
-хахаха, ти такий кумедний коли розгублений. З легким сміхом сказала Настя.
-гаразд, ходімо тоді переодягнемося, і ти допоможеш мені трохи, тільки не підглядуй за мною. зі ще одною насмішкою сказала Настя.
- ти ж знаєш, я не такий, я підглядати не стану. Спокійно відповів Максим.
-я знаю, але хто знає, що ти можеш зробити, ти ж самотній, у тебе немає дівчини, от я і переживаю. З посмішкою проговорила Настя.
- як скажеш. Закотивши очі сказав Максим.
Після того як вони одягли свою уніформу вони вийшли в зал, де на них вже чекав господар кафе.
-ось ви де, а ми з Майклом чекаємо на вас. Сказав тихим голосом їх керівник
- пане Юрій ми якраз одягали уніформу. Відповіла Настя.
- гаразд, отже те, що я хотів вам сказати,я викупив два сусідні приміщення на двох поверхах, тому наше кафе стає трохи більшим,і саме тому я представляю вам нашого нового працівника, пані вікторію. Ніби на сцені проговорив Юрко.
-очам своїм не вірю, так це ж вона! Здивовано подумав про себе Максим.
-доброго дня, можете кликати мене Віка, ого, добрий день сер, здається ми з вами вчора вже зустрілись.

Який все-таки тісний цей світ. Тихеньким голосом проговорила Віка.
-це мала бути моя фраза. З невеликим сміхом подумав Максим. - так я трохи поспішав і випадково впав на вас, вибачте мене. - з невеликим соромом сказав Максим
-а ще казав, що дуже уважний і помітиш навіть невелику комашку. - жартуючи відповіла Настя.
-ні давайте краще на ти, все-таки тепер ми будемо працювати разом. Легко посміхнувшись сказала Віка.
- гаразд, Максим, покажи їй, що де, і розкажи як правильно приймати замовлення, а мені потрібно піти по справам, бувайте. Виходячи сказав пан Юрко.

- Добре, віка, тут на першому поверсі ви можете побачити наше головне робоче місце. Показуючи почав говорити Максим.
- ні, ні, будь ласка, я ж сказала давайте краще на ти, адже тепер ми будемо колегами, ну і я трохи соромлюсь коли до мене звертаються на "ви", мені стає ніби не комфортно. Соромлячись сказала Віка
-гаразд Віка, не хвилюйся, перший робочий день хвилюючий для кожного.сказав посміхнувшись, Максим згадавши про свої невдачі. - ось це місце роботи Майкла, він відповідає за напої, алкогольні та не дуже. З посмішкою проговорив Максим. - саме тут і стоїть спеціальний автомат, в ньому можна зробити свіжо змелену каву, доречі, ви, тобто ти не хочеш чогось випити? Турботливо запитав Максим.
-та ні, дякую, можливо трохи пізніше. Спокійно відповіла віка.
- мені трохи не зручно і я певно буду звертатись до тебе на "ви" вибач мене.
Вони ще трохи поговорили і Максим продовжив їй показувати, що до чого.
- ось тут вже другий поверх, тут трохи більше столиків, але тут можна замовити трохи іншу їжу, ну якщо тобі буде цікаво то можеш подивитись в меню. Затверджуючи сказав Максим.
Але все-таки частіше за все тут готується піцца і інша подібна їжа, за неї тут відповідає дядько Андрій. Сказав Максим згадуючи дядька Андрія.
-а де він зараз? Запитала Віка.
-він трохи захворів, але недавно він сказав, що йому по трохи стає краще, тому напевно він вже скоро повернеться до роботи. Сказав Максим.
- а якщо він хворіє то хто його заміняє?запитала Віка
- ну якщо так то його заміняє Настя, а на її місті вже або частково я, або Майкл. Відповів Максим.