В. Композиція.

Compositio (лат.) – зіставлення, додавання елементів у єдине ціле в певному порядку. Це побудова картини в узгодженості елементів зображення, його складових частин. Композиція –  компонент художньої форми, що організує та надає твору єдність і цілісність, який підпорядковує його елементи один одному і цілому.

1. Композиція створюється такими образотворчими засобами: малюнок, світлотінь, колір, лінійна та повітряна перспектива.

2. Складові елементи (етапи) композиційної побудови:

- вибір теми, розробка сюжету, підбір та розставлення об'єктів,

- визначення формату та розміру картини, форми та кольору рами,

- урахування мас предметів та їх силуетів, виявлення композиційного центру та підлеглих йому другорядних частин зображення, визначення ритму розміщення предметів і контрастних плям,

- визначення закону перспективи та точки зору на зображуване, розміщення лінії горизонту на картині,

- визначення колориту картини, гами кольорів; визначення типу, кольору та напрямку загальної освітленості, контрастності світлотіні,

- визначення характеристик дійових осіб, їх поз, жестів, напрями поглядів.

3. Центр у композиції.

3.1 Смисловий центр – головний об'єкт за змістом зображення.

3.2 Геометричний центр – точка перетину діагоналей площини картини.

3.3 Візуальний центр – точка, розташована трохи вище геометричного центру (виходячи з умов сприйняття).

3.4 Тональний центр – найсвітліша або найтемніша пляма картини.

3.5 Колірний центр – найбільш насичена за кольором пляма.

4. Композиційні закономірності, що найчастіше зустрічаються – цілісність, рівновага елементів (симетрія), ритм, супідрядність частин.

4.1 Цілісність – єдине сприйняття зображення, при якому всі його елементи взаємопов'язані та підпорядковані спільній ідеї, нерозривні.

4.2 Одним із головних законів композиції є рівновага її елементів у просторі, на площині, і по відношенню один до одного. Необхідно уникати невиправданої скупченості предметів у кутах картини, асиметрії, зайвої укрупненості чи подрібнення предметів. Симетрія – рівновага, схожість правої та лівої частин картини. Необхідно, по можливості, уникати точної вертикальної осьової симетрії розташування об'єктів на картині, а також збігу вертикальних осей різних предметів. Повна ідентичність правої та лівої частин картини роблять її нудною.

4.3 Ритм – повторюваність одного або кількох елементів зображення через певні інтервали. Характеризує рух, що зображується.

4.4 Закон архітектоніки (супідрядності) у композиції – пропорційність розташування головних і другорядних елементів зображення. Головне зображується більш контрастним за розміром, тоном, кольором, фактурою мазка, деталювання щодо другорядного.

4.5 Закон різноманітності однорідних предметів – усі предмети (навіть повністю ідентичні в натурі) мають зображуватися з максимальною різноманітністю (хоча б за тоном чи кольором). Це стосується стовбурів дерев, листя, гілок, стовпів тощо.

5. Приниження лінії горизонту на зображенні призводить до ефекту перевищення кута зору на натурі, а «високий горизонт» дає ефект низького напрямку погляду глядача.

6. Розмір картини безпосередньо впливає на її необхідну деталізацію, пропис елементів. При зменшенні формату стає необхідним дрібніший пропис деталей.

7. Композиційні способи передачі руху та часу.

7.1 Створення низки (серії) композицій, що показують різночасні події.

7.2 Показ різночасних моментів у різних частинах однієї картини (композиції).

7.3 Показ часу (четвертої координати) однієї композиції у вигляді зображення фізичного руху.

7.4 Поєднання різночасних моментів в одному зображенні, припускаючи механічне з'єднання рухових функцій із порушенням законів біомеханіки та логіки руху.