Давній японський та китайський живопис

Китайська та японська культури розвивалися з глибокої давнини своїм особливим шляхом. Зв'язок із європейським мистецтвом простежується лише у пізні століття. Виходячи з історичної та географічної відокремленості, живопис цих народів є найбільш далеким і складним для розуміння європейцем. Східні художники «розмовляли» своєю малярською мовою, дуже відмінною від європейської традиції. У чому особливість цієї мови?

У стародавньому японському живописі відомий стиль Укійо-е. Це гравюра у техніці ксилографії (по дереву) чи малюнок тушшю. Матеріалом служив шовк чи папір. Історично стиль виник у вигляді афіш театру Кабукі з його жанровими сценами та портретами провідних красунь. Портрети Укійо-е були скоріше ідеалізованими типажами, вони рідко відрізнялися один від одного рисами обличчя, частіше відмінності полягали в написах на кімоно. Потім з'явилися картини «квіти та птахи» (катега), пейзажі.

Судзукі Харунобу. «Дві жінки на веранді». Кольорові гравіювання на дереві. 1750 р.

Схожі властивості має і давньокитайський живопис Гохуа. Ті ж матеріали – гравюра або туш, водяні фарби по шовку або паперу. Але китайський живопис більш тяжіє до монохромності. Китайський і японський живопис поєднуються ще й своєрідним настроєм споглядання. Часто зустрічається різкий широкий мазок пензля, асиметрія у композиції. Простір не поглиблюється. І малюнок і гравюра виконувалися з мінімальною кольоровістю – дві-три фарби, а також без півтонів і тіней. При цьому супроводжувалися каліграфічними написами. У традиційному сприйнятті китайського та японського живопису характерний особливий унікальний підхід – розгляд краси ліній, каліграфії як самостійного та самоцінного художнього елемента зображення.

"Китайський окунь". Бянь Шоумінь, 18 ст.

Тож які властивості східної малярської мови варто виділити? На мою думку, це підвищене значення ліній та написів як елементів зображення. Лінія у цих мистецьких стилях стає окремим важливим елементом зображення. Їй приділяють особливу увагу при малюванні та при спогляданні. Та й написи у цьому разі це не просто пояснювальний додаток до зображення, а саме важлива частина цього зображення, з власною красою та каліграфією. Такий підхід до малювання цілком відповідає східній філософії «тихого захопленого спостереження» за природою, який можна відчути й в інших видах мистецтва.