Моя лірика

Плач мого народу

Білий сніг за моїм вікном –

Я чомусь один.

Чистий лист – за столом

Я чомусь сумний.

 

І не сплю я чомусь

Вже десяту ніч.

Хоча лютий на дворі,

Не палю я піч.

 

От скажіть де знайти

Мені ті слова,

Що несе у собі

Ця клята війна.

 

Восьмий рік, як в сльозах

Нація моя,

Бо прийшла у наш дім

Ця страшна біда.

 

Матері у плачу,

Бо нема синів –

У могилу звели

Руки злих катів.

 

 

Удова над дітьми

В траурній журбі.

Ти не плач, краще їх

Міцно обійми.

 

Розбиває чомусь

Ворог нам серця,

Але нам не шкода

Для нього свинця.

 

Руки жадібні твої

Обпечеш смолою

Й ноги ламані свої

Потягнеш з собою.

 

Забирайся ж скоріш

Ти з моїх країв,

Бо не довге життя

У клятих катів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше