Моя лірика
Холостяцьке життя
Темна ніч. В квартирі тиша.
Ти один лежиш в пітьмі.
На душі шкребочуть миші,
Коли ти на самоті.
«Інтернет включи, благаю! –
Мовить мозок в голові. –
Все одно не засинаєш,
А мене все мучиш ти.»
Інстаграм, Фейсбук, новини –
Все по черзі, як завжди.
Повідомлення – відсутні.
Знов лягаєш в ліжко ти.
До світанку ще далеко…
Крики шлунка: «Слухай, ти!
Скільки ти не їв рідкого?
Тижнів, мабуть, десь зо три?»
Відкриваєш холодильник:
Яйця… пиво… огірки…
«Щось купити в понеділок!» -
Нагадав. Ну, як завжди…
Крісло. Телевізор. Пульт. –
Традиційний звичний культ.
Пальці тиснуть рідні кнопки.
Оченятка ж хочуть спатки…
Грає в п’ятий раз будильник:
«Гей, мерщій! Бо знов не встигнеш!
Не забудь ще й про сміття!»
Яке ж миле та чудове холостяцьке це життя!
Відредаговано: 27.10.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
