Моя лірика

Холостяцьке життя

Темна ніч. В квартирі тиша.

Ти один лежиш в пітьмі.

На душі шкребочуть миші,

Коли ти на самоті.

 

«Інтернет включи, благаю! –

Мовить мозок в голові. –

Все одно не засинаєш,

А мене все мучиш ти.»

 

Інстаграм, Фейсбук, новини –

Все по черзі, як завжди.

Повідомлення – відсутні.

Знов лягаєш в ліжко ти.

 

До світанку ще далеко…

Крики шлунка: «Слухай, ти!

Скільки ти не їв рідкого?

Тижнів, мабуть, десь зо три?»

 

Відкриваєш холодильник:

Яйця… пиво… огірки…

«Щось купити в понеділок!» -

Нагадав. Ну, як завжди…

 

Крісло. Телевізор. Пульт. –

Традиційний звичний культ.

Пальці тиснуть рідні кнопки.

Оченятка ж хочуть спатки…

 

Грає в п’ятий раз будильник:

«Гей, мерщій! Бо знов не встигнеш!

Не забудь ще й про сміття!»

Яке ж миле та чудове холостяцьке це життя!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше