Я часто згадую про день,
Коли іду з тобою поруч,
Ти посміхаєшся мені
І ми звертаємо праворуч.
Знайома вулиця навколо:
зупинки, лавочки і квіти.
І враз десь взялася раптово
Гроза, готова всіх дощем накрити.
Довкола люди йдуть сумні,
А ми сміємось наче діти
Із тих кумедних простаків,
Що так боялися змокріти.
Було нам байдуже тоді
На те, що змоклі та голодні
Ми йдем по вулиці одні,
В цей літній ранок прохолодний.
Тримаю я тебе за руку,
Вдивляюсь в твої ніжні очі.
І знаю, що ніхто й ніщо
Не змінить наші дивовижні ночі.
Відредаговано: 27.10.2021