Моя лірика

Спогади про тебе

Я часто згадую про день,

Коли іду з тобою поруч,

Ти посміхаєшся мені

І ми звертаємо праворуч.

 

Знайома вулиця навколо:

зупинки, лавочки і квіти.

І враз десь взялася раптово

Гроза, готова всіх дощем накрити.

 

Довкола люди йдуть сумні,

А ми сміємось наче діти

Із тих кумедних простаків,

Що так боялися змокріти.

 

Було нам байдуже тоді

На те, що змоклі та голодні

Ми йдем по вулиці одні,

В цей літній ранок прохолодний.

 

Тримаю я тебе за руку,

Вдивляюсь в твої ніжні очі.

І знаю, що ніхто й ніщо

Не змінить наші дивовижні ночі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше