Моя лірика

Обірвані крила

Свіжі шрами від обірваних крил

Завдавали нестримного болю…

А ніхто і подумать не міг,

Що і ангели знають про гріх.

 

Білим птахом вона кружляла

Над людським життям й над землею

І, як вміла, захищала

Їхні душі душею своєю.

 

Оминало людей нещастя,

Обходило їх стороною.

Все робила заради їх щастя,

Усім серцем й всією душею.

 

Та його на дорозі зустріла,

Самотнього та сумного.

І забулася зовсім про крила,

А думками лиш тільки про нього.

 

Звичайний хороший хлопчина

Підкорив її серце собою,

Й не помітила мила дівчина,

Що сталось з її головою.

 

Про людей забувати почала,

Хоч там як кричали б їх душі.

А одна, хоча й не кричала,

Все одно була краща за інші.

 

Людські душі умились сльозами,

А тіла їхні вкрились рубцями.

І в молитві у Бога просили,

Щоб забрав у неї ті крила…

 

Тільки шрами лишились на спині…

І упала вона на коліна,

Коли взнала, що разом із ними

Також зник і добрий хлопчина…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше