Моя лірика
Обірвані крила
Свіжі шрами від обірваних крил
Завдавали нестримного болю…
А ніхто і подумать не міг,
Що і ангели знають про гріх.
Білим птахом вона кружляла
Над людським життям й над землею
І, як вміла, захищала
Їхні душі душею своєю.
Оминало людей нещастя,
Обходило їх стороною.
Все робила заради їх щастя,
Усім серцем й всією душею.
Та його на дорозі зустріла,
Самотнього та сумного.
І забулася зовсім про крила,
А думками лиш тільки про нього.
Звичайний хороший хлопчина
Підкорив її серце собою,
Й не помітила мила дівчина,
Що сталось з її головою.
Про людей забувати почала,
Хоч там як кричали б їх душі.
А одна, хоча й не кричала,
Все одно була краща за інші.
Людські душі умились сльозами,
А тіла їхні вкрились рубцями.
І в молитві у Бога просили,
Щоб забрав у неї ті крила…
Тільки шрами лишились на спині…
І упала вона на коліна,
Коли взнала, що разом із ними
Також зник і добрий хлопчина…
Відредаговано: 27.10.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
