У моїй кімнаті ікон багато
Та молюсь лише на твою,
На твої блискучі ясні оченята
Та на ніжну твою красу.
Кайданами до образу твого прикований
Молюся – мене відпусти.
Вже кровавими ранами коліна заповнені,
Прошу – мене ти прости.
Я вже вдосталь напився твоєї ніжності,
Вже хмільний від твоїх спокус.
Із тобою душа набралась грішності,
Як та Єва, що здійснила фатальний укус.
Я провину свою визнаю, прости…
Та зітри із думок святий образ,
Розірви кайдани й на волю пусти,
Я ж забуду про почуття напоказ.
Відредаговано: 27.10.2021