Моя лірика

Мисливець Амур

Кулі готові. Мішені також.

Можна спускати курок.

Ось вони двоє, ще не знайомі,

Зловились йому на гачок.

 

Серця не биті, готові ще жити

Й радіти своєму життю.

Та вистріл лунає і кулі влучають

В обидвох всього лиш за мить.

 

Та це не убивство. Всього лиш отрута

Потрапила в їхні серця.

Мисливець утік, залишивши гільзи

Та запах гіркого свинця.

 

На гільзах напис – «Кохання – отрута»,

Мисливця ж Амуром звуть.

А двоє й не знали, що просто навпроти

До долі у руки йдуть.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше