Моя лірика

Журба

Я ненавиджу себе сумуючим,

Коли серце стогне пульсуючи

І в очах стоїть журба,

Ніби черево ріже вона.

 

Я ненавиджу сльози близьких,

Бо не можу спинити їх.

І не можу підібрати слова,

Щоби їх відпустила журба.

 

Не люблю, коли кажуть помру

І за тебе, й за твою сім’ю,

А коли приходить лихо,

То сидять собі мовчки тихо.

 

Не люблю, коли тішаться щастям,

Що у іншого в домі нещастя.

І вдають примарну ласку,

Одягаючи траурну маску.

 

Не збагну я, мабуть, ніколи

Гумор та жарти долі,

Але маю хитку надію,

Що вона знає, що діє.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше