Моя лірика

Жалюгідний лірик

Остання куля лишилась в стволі

Натисну гачок і покінчу.

Усе, що творилось в моїй голові

Назавжди позаду залишу.

 

Враз спогади пройдуть по стежці з думок.

Згадаю, як все розпочалось.

Як вперше зробив невпевнений крок

До тої, що в шкіру врізалась.

 

Її незабутні та ніжні вуста

І шовкову ніжну шию.

Спокусливі форми чарівні її,

Що очі завжди манили.

 

В ті миті здавалось ніколи не зможу

Напитися нею вдосталь.

Та спрага закінчилась не в мені –

Вона зрозуміла, що досить.

 

Набридло, що поруч із нею стоїть

Не впевнений вічний мрійник.

Захтілось не слів, а впевнених дій,

Щоб призупинився лірик.

 

І ось тепер скільки проси, не проси

Та все те назад не повернеш.

Залишилось тільки курок відвести

Та все покінчити ганебно.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше