Моя лірика
Гра Долі
Миле створіння мені посміхнулось,
Тілом якого керує ще юність.
Посмішка гарна, обличчя грайливе,
Ніжні вуста та очі красиві.
Знову каміння із серця спадає,
Знову вогонь у ньому палає.
Що це? Спокуса мене спонукає?
Чи може Доля у гру свою грає?
Скільки ще буде вона так кружляти,
Жити спокійно не буде давати?
День за днем чарами розум морочить,
Кожен мій крок Доля пророчить.
Чи не набридло тобі ще знущатись?
Може припинеш вже насміхатись?
Грою твоєю по горло вже ситий,
Досить на нього ногою давити.
Миле ж створіння все посміхається,
Жар по тілу все розтікається.
Що ж, схоже Долі гра не спиняється.
Продовжимо грати: глянем чим завершається
Відредаговано: 27.10.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
