У блакиті твоїх очей
Умістилося б море морів,
І топились би в них кораблі,
Якби цього хотілось тобі.
Коли добре тобі на душі –
Очі світлі, як небо у ясну погоду.
А якщо ж не добре тобі –
То сіріють, як хмари в негоду.
Коли смуток у твоїх очах,
То зіниці згорають у горі.
Коли ж щастя на твоїх вустах,
То ти сяєш неначе ті зорі.
Розігнатись, пірнути б, втопитись
У твоїй блакитній безодні.
І доволі тобою напитись,
Побувавши у тебе в полоні.
Відредаговано: 27.10.2021