Розділ 4

Навчання тривало, і хоча Маттео намагався не звертати уваги на інших учнів, він відчував їх тиск все сильніше. Хоч би як Тейлор і Герміона намагалися його підтримати, внутрішня напруга наростала з кожним днем. Герміона Ґрейнджер завдяки подрузі почала спілкуватися з Маттео дедалі частіше. Вони обговорювали уроки, досліджували магію разом. Дівчина була розумною, і це не могло не привертати увагу Маттео. Вони годинами говорили про старовинні заклинання та магічну історію, і щоразу, коли Тейлор бачила, як вони разом розмовляють чи сміються, її серце стискалося від неприємних відчуттів.

Щоразу, коли вона бачила, як Маттео та Герміона нахиляються один до одного, зосереджені на черговій книзі чи обговоренні якогось складного закляття, її охоплював страх. Її серце неслухняно реагувало на кожну посмішку, яку Маттео дарував Герміоні.

Але Маттео не помічав, як вона почувається і що її слова ставали коротшими, усмішки натягнутими, а жарти вже не були такими гострими, як раніше.

Тейлор Поттер сиділа біля вікна своєї кімнати в Гоґвортсі, дивлячись на мерехтливі вогні замку вдалині. За вікном був вечір, і темрява повільно опускалася на пагорби, але її думки були набагато заплутанішими та не яснішими, ніж цей спокійний краєвид. Перед її очима знову виник образ Маттео Реддла, і вона не могла позбавитися цього дивного відчуття — відчуття, яке непомітно закрадалося в її серці останні кілька тижнів.

Спочатку це був просто інтерес. Маттео завжди відрізнявся від інших студентів Гоґвортсу. Його саркастичні зауваження, холодна врівноваженість, таємничий вигляд та гострий розум одразу привернули увагу Тейлор. Вона не могла заперечувати, що в ньому було щось магнетичне, щось таке, чого вона не бачила в жодному іншому. Вона знала, хто він, знала про його походження — нащадок Тома Реддла, Волдеморта. Але Маттео був іншим. Він ніколи не використовував свій сімейний спадок, щоб хвалитися або лякати інших, як це робили слизеринці, і це інтригувало її ще більше. Коли вони вперше поговорили на Астрономічній вежі, Тейлор побачила в ньому щось більше, ніж загадковість. І це змушувало її думати про нього дедалі частіше.

Тейлор не відразу усвідомила, що починає закохуватися у нього. Спочатку це був просто інтерес, бажання зрозуміти його, дізнатися більше. Вона цікавилася його минулим, його думками та тим, чому він завжди тримався осторонь. Але потім цей інтерес переріс у щось глибше, щось особисте. Її почуття стали теплішими, м'якшими, і кожна їхня нова зустріч, кожна розмова змушувала її серце битися швидше. Їй подобалося, як він уважно слухав її, як його саркастичні коментарі викликали в неї посмішку. Вони разом сміялися, разом розуміли одне одного. Він був складним, непередбачуваним, і його минуле мало б лякати її. Але натомість це тільки більше приваблювало її.

Тейлор завжди знала, що справжні почуття приходять зненацька, але вона не думала, що це може статися саме так.

«Чи можуть вони бути разом?» — питала себе Тейлор щоразу, коли помічала, як її серце починало битися при зустрічі з ним.

Але щоразу відповідь була однаковою: «Варто спробувати».

Вона бачила у ньому більше, ніж просто спадкоємця темного лорда. Вона бачила людину, яка прагне бути кращою, яка хоче вирватися з-під гніту свого минулого, і саме це її підкоряло. Маттео був тим, з ким вона могла бути собою – без масок, без обмежень. Він бачив у ній більше, ніж просто дочку Лілі та Джеймса Поттерів, більше, ніж сестру Гаррі Поттера. Він бачив Тейлор - сміливу, розумну, незалежну дівчину, яка також мала свої власні страхи та бажання.

Тейлор розуміла, що її почуття Маттео можуть ускладнити їхні стосунки, але вона вже не могла зупинитися. Щоразу, коли вона бачила його, її серце тремтіло, а думки кружляли навколо того, що чекає на них попереду. Закоханість приходила поступово, тихо і непомітно, але тепер вона була настільки глибокою, що Тейлор не могла цього ігнорувати.

«Що ж це, мабуть, і є початок чогось небезпечного», — подумала вона, посміхаючись собі, і зітхнула. Її серце вже було втягнуте в гру, і тепер лишалося тільки побачити, що з цього вийде.

Коли вона вже не спромоглася стримати своїх емоцій, Тейлор зібралася з духом і вирішила поговорити з ним. Вона зустріла його на тому самому місці, де вони часто бачилися – на Астрономічній вежі. Він стояв біля парапету, спокійний, із задумливим виразом обличчя, і курив.

— Маттео, мені треба дещо спитати, — її голос тремтів від хвилювання, але вона не могла більше мовчати. ​​Він подивився на неї з цікавістю, але в його очах з'явився неспокій. Він відчув, що щось змінилося.

— Що сталося, принцесо? — спитав він, підходячи ближче.

Вона зітхнула, намагаючись знайти правильні слова.

— Я знаю, що ми нещодавно познайомилися... але ти важливий для мене більше, ніж я можу пояснити. І я хотіла спитати... — вона зупинилася, відчуваючи, як її слова застрягають у горлі. — тобі подобається Герміона?

Маттео мовчав кілька секунд, немов обмірковуючи її слова. Потім він ступив до неї, його вираз обличчя став м'якшим.

— Принцесо, — тихо сказав він, — я не відчуваю до неї романтичних почуттів. Герміона для мене лише друг, вона допомагає мені в деяких дослідженнях. — він зупинився, його погляд став глибшим і взяв її за руку. — Тобі не треба про це думати.

Від його слів серце Тейлор билося швидше, а всередині все стихло. Вона побачила в його очах щирість, яку не можна було підробити.

***

Маттео Реддл сидів у тиші, вдивляючись у вогонь, що палав у каміні Слизеринської гостинної. Вогонь був тихий, спокійний — але в ньому щось вирувало. Він згадував недавню розмову з Тейлор про його можливі почуття до Грейнджер. Він завжди був стриманий і відсторонений, звик контролювати свої емоції. Весь його світ був побудований на правилах самозахисту та внутрішньої стійкості, але з появою однієї дівчини все змінилося. Вона не боялася глузувати з нього, не піддаючись стереотипам про нього на його прізвище. Вона бачила в ньому людину, а не тінь його предка. І це змусило його відчувати щось нове - тепле, але в той же час це лякало. З кожним днем ​​разом, він відчував, як вона заповнює його думки. У її присутності його зазвичай холодна та врівноважена натура починала вагатися. Коли Тейлор сміялася, він мимоволі посміхався у відповідь. Її дотики змушували його серце битися швидше, а її погляди замислюватися про те, що вони означають більше, ніж просте спілкування.