Розділ 11

Розділ 11

- Відчуття, що вона вся переламалася, і її заново по кісточках збирають! - Войтенко зиркав на годинник і мріяв якнайшвидше з усім цим покінчити.

- Босе, якщо вам ніяково, повертайтеся в офіс, а я дочекаюся лікаря.

Влад із примруженням втупився на помічника. Ця його посмішка... Коли-небудь Олекса точно дограється! Але прямо в ту хвилину Войтенко не знав, що відповісти.

Та й не встиг би, бо вийшов лікар. І вони обидва піднялися.

- Ви родичі Сидорчук Ангеліни?

- Так, - ну, теоретично, кимось таким вона Владу і була. Віддалено.

- Нічого критичного, крім рани на лобі.

- А знепритомніла вона через що? - уточнив Олекса, на що Влад ще сильніше похмурився.

- Прийдуть аналізи, подивимося. Але так, суто візуально: стрес, голод, надмірне фізичне напруження, - лікар потиснув плечима і додав з усмішкою: - дієти до добра не доводять. Прокапаємо, а завтра сама зможе додому піти.

Щойно лікар пішов, Войтенко тяжко завалився на стільчик.

- У сенсі, знепритомніла? Економка ж сказала, що Ліна впала? - Олекса теж присів і цокнув язиком.

- Упала, - кивнув і знущально додав: - бо знепритомніла.

Між ними утворилося незатишне мовчання, яке тиснуло на барабанні перетинки, ніби знизився атмосферний тиск. У Влада не було думок, як і прикрощів, але друг знущально уточнив:

- Скажи чесно, ти її вирішив зжити зі світу? Такий був початковий план?

- Я тут до чого?! - рявкнув Войтенко, але Олекса не Ангеліна, його таким не візьмеш.

- Влад, від голоду просто так не втрачають свідомість.

Він уже хотів знову обуритися, але затулив рота. А в Олекси не було проблем продовжити розвивати у Войтенка почуття провини:

- Якщо ти зараз скажеш, що Ангеліна доїдала за Алісою і ти на це поблажливо заплющував очі, я клянуся, звільнюся без жалю.

- Фіг тобі!

Влад заперечно хитнув головою. Звільниться він, ага, звісно! Вони з Войтенком у тандемі ще з інститутської лави, і придурок ось так сміливо заявляє, що через якусь дівицю хоче насрати на їхню дружбу?!

Та що такого в Ангеліні, чому за неї всі навколо дупу рвуть?

Олекса ніби прочитав запитання в його очах, бо відповів раптом:

- Мені не цікава Ангеліна, але, погодься, якусь довіру дівчина точно заслужила. Ну, немає на неї нічого, я б уже накопав. Тоді як за справами Рити тягнеться величезний шлейф із проблем. Я спілкувався з їхніми сусідами, практично всі в один голос підтвердили, що Риту ніколи не бачили. А ось про Ангеліну відгукувалися вкрай шанобливо. Нічого поганого. Якщо припустити, що в органи настукав її наречений, бо не хотів миритися з чужою дитиною, то все інше - сходиться. До біса ні ти, ні твої гроші, Ангеліні точно не здалися. Вона хоче дитину. Хоче її настільки, що залишила нареченого! 

Але ж навіть у цьому варіанті було жирне «але»! Кинула нареченого? Чи це хитрий план їх обох?

- Я не знаю, що тобі сказати, - відповів він чесно. - Я все ще чекаю підступу...

- Ну так чекай, хто тобі забороняє? Але, якщо Ліна помре голодною смертю, то ти так і не дізнаєшся, який у дівчини був план.

- Та зрозумів я, до чого ти хилиш. Усе, закрили тему. Нам час на зустріч, і так витратили купу часу на порожню балаканину.

Напевно, Влад не хотів визнавати власну неправоту. Як і усвідомлювати, що Ангеліна цілком щира з ним.

***

- Щойно тебе випишуть, ти негайно підеш із того будинку!

- Юро, не кричи, у мене голова розколюється...

Я скривилася і помасажувала пальцями скроні. Голова не боліла, але докори хлопця стали виходити мені боком.

Почувши раніше, як хтось зухвало відчинив двері, то спершу зраділа і навіть усміхнулася, але на порозі з'явився Юра. Я не приховала від нього, що по дурості потрапила в лікарню і ось він тут...

Сприйняв мою посмішку на свій рахунок, а потім знову підняв тему, у якій не було компромісу. Він наполягав на своєму, а я все ще не передумала залишати Лисичку.

- Добре, вибач, - знизив тон і сів на край ліжка, обережно взяв мене за руку. - Ти не залишишся більше ні дня у Войтенка. Я сьогодні ж поїду туди і заберу твої речі.

Жахнулася і різко замотала головою, від чого вже реально розболілася голова. Хоча лікар кілька днів тому запевнив мене, що за аналізами все в нормі, але потрібно добре їсти і не сидіти на жодних дієтах. Ну а розсічена шкіра на лобі залишиться мені на згадку. Так само наполіг побути в них довше під наглядом і зробити кілька додаткових обстежень. Як з'ясувалося трохи пізніше, за вказівкою Войтенка. І я б не дізналася, якби не пішла до медсестри уточнити про оплату лікування. Влад усе оплатив ще в перший день! А ще він щодня надсилав мені купу відео з Алісою, що зворушило мене до глибини душі. Напевно, я чекала Влада куди охочіше, ніж нареченого. Так би мовити, який тіки сваритися міг...
- Юр, я не можу піти. Принаймні, не зараз.
Страшно було дивитися йому в очі, але пересилила себе. Той пригнічуючий тайфун, що заповнив усю зіницю, міг змести мене будь-якої миті. Але страшніше було відповісти на запитання, коли ж прийде той самий час. У рік? У два? Може, в три? Або щойно Лисичка піде до школи? Коли настане той період, що я перестану її гостро потребувати? Скільки б я не думала, відповідь завжди незмінна: немає такого періоду. Незважаючи ні на що, вона моя донька!
- Подивися, до чого мужик тебе довів! - не стримався і прикрикнув Юра, вказав пальцем на чоло з пластиром.
- Я сама впала, до чого тут Войтенко? У Лисички зараз не простий період, знову зуби полізли і я... - Юра різко перебив:
- Не пригадую, щоб раніше ти непритомніла! І перші зуби коли в неї прорізалися, ти, чорт забирай, не падала з ніг, а твердо на них стояла!
- А ти не думав, що втома має накопичувальний ефект? Залишся я з тобою і все могло закінчитися так само. Все, досить. Я більше не хочу розводити цю тему.
Він стиснув губи, та й я вперто відвернулася. Якою б не була причина, йти від Аліси я точно не збиралася.
Двері в палату знову різко відчинилися, і цього разу зухвало увійшов саме той, на кого я чекала від початку. Влад.
Те, як зневажливо він зміряв Юру поглядом, наштовхнуло мене на думку, що чоловік міг підслухати нашу розмову. Ну, принаймні, я не сказала нічого, за що мені могли дорікнути.
А ще раптом зрозуміла одну дивовижну штуку. Ось просто зараз мене не дратував Войтенко своєю присутністю. Тоді як від обурень Юри лють хвилями билася всередині.
- Ну і чого ти приперся? - Юра впер руки в боки, я ж закотила очі.
- Можу поставити те саме запитання, - Влад усміхнувся. - Ангеліно, лікар віддав мені твою виписку.
Він недбало кинув листок мені на ліжко, який миттю підхопив Юра. Навіщось уважно перечитав. Що він там шукав? Висновок? Може, відомості про побої? Закінчивши з читанням, він одразу ж виплюнув, дивлячись в обличчя Войтенка:
- Чудово, тоді ми з Ангелом негайно йдемо!
А той у свою чергу зосередив уважний погляд на мені. Теплий, як море під палючим сонцем. Задивилася туди і мало не пропустила момент, коли Юра схопив мене за зап'ястя, відчайдушно смикнув на себе.
- Тоді, гадаю, мені тут більше нічого робити, - кинувши глузливий коментар, Влад вийшов із палати.
У мені за секунду ніби друге дихання відкрилося. Я вирвала свою руку із захоплення Юри і, зіскочивши з ліжка, побігла за Войтенком. Явно не розрахувала власні сили, адже вони різко закінчилися, ніби в мені залишався лише один відсоток заряду.
- Владе... - скрикнула і притулилася плечем до стіни.
Просто щоб була опора. Чоловік зупинився, а потім повільно повернув до мене голову.
- Ангел, ти можеш... - Юра знову схопив мене, уже під лікоть, але я вперто вирвалася.
- Юре, досить.
Якраз у цей момент Войтенко наблизився, зронив недбало:
- Чекаю в автівці.
І пішов. Я вже знала болючу відповідь, тому не було вагань. Не було сумнівів, усі вони давно вичерпали себе. Напевно, як і мої почуття до хлопця. За ті три дні, що я пролежала в лікарні, багато про що встигла подумати.
Як би мені насправді не було шкода дворічних стосунків, але вони розсипалися картковим будиночком за перших же проблем. І якщо Юра не хоче Алісу зараз, то не прийме і пізніше. То який сенс нам мучити одне одного?
- Юрко, давай розійдемося, - рубала я безжально, але іншого вибору немає. - Свою долю я вибрала того дня, коли вперше взяла Лисичку на руки. Я не хочу обманювати тебе або давати помилкові надії на те, що криза скоро мине. Тому що я не знаю насправді, коли піду від Лисички.