Розділ 10

Розділ 10

Але, десь дуже глибоко в душі заворушився підлий черв'як. Надгриз яблуко і методично проробляв у ньому дірку. Влад не погана людина, він чинив рівно так само, як чинили з ним. Рита перша навмисно полізла до нього і щось підсипала в напій. І потім, імовірно, між ними реально трапився секс. Ґвалтування? Це не так. Та дівчина точно не була незайманою, і жодного синця на ній Влад не розгледів. Ну і слова Ангеліни про те, що сестра хотіла кращого життя, як не можна до речі підходили під ту кумедну ситуацію. Рита вимагала грошей за мовчання і не малих. А вже коли заявила про вагітність, так взагалі мала нахабство заїкатися про законний шлюб між ними.

От тільки одного він зрозуміти не міг: від найпершого дня Ангеліна дивилася на Войтенка, реально, як на огидного ґвалтівника. То скільки ж насправді вона знала правди?

І якщо повірити в сонне бурмотіння Ліни, то виходить, що Аліса могла б і не народитися зовсім?

Він поки не розумів, що думає з цього приводу. Лисичка, як постійно її називала Ангеліна, вже зайняла міцне місце в його холодному серці. Тож чоловік здригнувся від думки, що малечі могло й не бути в його житті. Власне, дякую так само женишку Юрці. В одному Войтенко був упевнений: точно не Ліна написала повідомлення про доньку. У цьому не було жодного сенсу. А от у нареченого були на те причини.

- Чи можна довіряти твоїй Ангеліні? - запитав він у дитини, і Лисичка вмить стала серйозною.

Явно угукнула, але хіба могло малятко зрозуміти, що в неї запитали? Влад і сам поки що не розумів, кому вірити і у що. Напевно, час розставить усе на свої місця.

***

Влад різко прокинувся від удару в лоб. Підскочив наче вжалений на ліжку і вже розкрив рот, з якого рвалося обурення. Але різко закрив, знову впустив голову на подушку.

- Алісо! - прошипів він на доньку, адже паскудниця завзято верещала й розмахувала кулачками в повітрі.

Очманіти добрий ранок! Не одразу збагнув, чому дитина в нього в спальні. А потім згадав, що сам її забрав від Ангеліни. Дав їй виспатися, чорт забирай.

А сам він виспався? Ніфіга подібного! Він був злий як чорт і ситуацію не врятує навіть подвійний еспресо.

Стукіт у кімнату привернув увагу Аліси - вона втупилася у двері й захлопала в долоні.

- Заходь.

Влад відкинув простирадло, а потім встав із ліжка. Плювати, що з одягу на ньому лише боксерки. Він думав, що до нього зайшов Олекса, тому, не соромлячись, став до помічника задом і нагнувся за Алісою.

Здалося дивним, що помічник шумно вдихнув і рвано видихнув.

- Ой, можна подумати, ти вперше бачиш мою дупу в трусах.

Войтенко навіть засміявся, але тільки-но почув покашлювання за спиною, різко випрямився і напружив спину.

- Кхм... уперше...

Аліса на його руках уже тягнулася до Ангеліни, тож він без сорому розвернувся до дівчини обличчям. Не зміг стриматися від усмішки, коли помітив її пунцові щоки. Але стримався від єхидного коментаря з цього приводу. Адже пунцовість надто відтіняла блідий колір шкіри Ліни.

- Паршиво виглядаєш, - він передав їй Алісу з побоюванням.

- Дякую, ви теж, - повернула йому колючість, Влад пропустив це повз вуха.

Ліна вагалася: то відкривала рот, то закривала. Ніби не знала, починати їй говорити чи ні. Войтенку стало цікаво:

- Що тобі потрібно? - адже явно зібралася щось просити.

Він іронічно підняв брову і став прикидати уїдливі варіанти відповідей, але його заткнули за пояс:

- Дякую за допомогу з Алісою. Якби ви не забрали її вчора, не знаю, як упоралася.

Замість відповіді, Влад різко кивнув. Ну, не було в нього слів. А від посмішки, яка осяяла обличчя Ангеліни, у нього раптом скрутило живіт. Щось тепле потекло по венах і спритно поширило жар по всьому тілу. Він усе дивився на дівчину і не розумів самого себе. Як і не усвідомлював, що підняв руку, а пальцями повільно потягнувся до блідої щоки Ангеліни.

На щастя, Ліна або не помітила його жесту, або зробила вигляд, ніби не зрозуміла.

Вона розвернулася і вийшла з кімнати. Влад же нервово видихнув, різко скуйовдив волосся. Маячня! Через якусь посмішку в нього потік дах!

Обполоснувшись у холодній воді, Войтенко переодягнувся і спустився вниз. Олекса вже чекав на нього: стояв у дверях між кухнею і вітальнею. Він перекидався з Ліною незначними фразами, і коли дівчина розсміялася над якимось жартом, то Влад до хрускоту стиснув зуби. У ньому явно стиснулася пружинка і ось-ось могла різко стрельнути.

Усе ще не розуміючи себе, він схопив помічника за воріт сорочки і витягнув з дому.

Спочатку, як зазвичай, Олексій провозився з автівкою, перевіряючи її від і до. Влад же, сидячи в салоні, нервово барабанив кінчиками пальців коліну. Та коли вони, чорт забирай, поїдуть?

- А ти не міг перевірити тачку до того, як я спустився?! Тридцять хвилин у смітник!

Гаркнув він на Олексу, щойно друг сів за кермо. Помічник обернувся і блиснув усмішкою. Не такою солодкою, яка була в Ліни. А лютою і хитрою. Влада аж перекосило від самовпевненості друга.

- Усе готово, можемо їхати.

- Чудово, - виплюнув він і вони повільно виїхали з двору.

Але щойно вибралися з селища, як їм на зустріч понеслася автівка швидкої допомоги. І одразу ж нехороше передчуття холодними пальцями пробіглося по шкірі.

- Олексо, розвертайся, швидко!

- Може, це не до вас! У селищі п'ятдесят будинків, - спробував він заспокоїти, але...

Але погане передчуття біди все свербіло по шкірі, і Войтенко встиг накрутити себе фактично на рівному місці. Щось із Алісою? Їй стало зле? Вона вдавилася їжею? Різко захворіла? Чи щось із тими довбаними зубами? Чи Ангеліна її все ж таки впустила, чорт забирай?! Його думки крутилися тільки навколо доньки, інші варіанти він навіть не допускав.

- От чорт... - Олекса першим помітив відчинені ворота, а Влад похолов від жаху.