Розділ 1

Розділ 1

«Твоя донька в будинку маляти».

Нижче була прикріплена геолокація.

У Влада спітніла долоня і здригнулася рука, в якій він утримував телефон. Він сидів у себе в кабінеті і працював, коли його наздогнало дивне повідомлення від незнайомого номера.

У перший момент його охопила отруйна буря гніву, тож чоловік із силою стиснув смартфон у кулаці.

- Що за тупий розіграш?

Ніхто, жодна погань не мала права так жартувати над Владом Войтенком. Над шанованим і солідним бізнесменом, чорт забирай. Тим паче - так! Його донька? Та що за нісенітниця!

Але, відкинувши емоції і знову перечитавши повідомлення, він різко відкинувся на спинку крісла і з ненавистю жбурнув телефон на стіл. Ніби той був у чомусь винен.

Влад не очікував, що певний жартівник-Камікадзе продовжить своє тупе листування. Однак телефон знову завібрував і на екрані висвітилося нове глумливе повідомлення:

«І, якщо ти не поквапишся, з нею може статися біда».

Чоловік здригнувся, ніби від удару під дих. Що це - погроза чи зовсім не смішний розіграш? Неохоче він схопив телефон і ще раз прочитав обидва повідомлення, які не мали жодного сенсу.

Першим імпульсом після роздумів стало зателефонувати жартівникові й попередити, що йому можуть відірвати за такі розіграші. Влад набрав номер, але його тупо скинули. Не дивно! Смарт знову завібрував у руці і оскільки чат був відкритий, то Влад одразу побачив текст:

«Войтенко, час пішов! У тебе є рівно доба, а потім нарікай на себе».

Мимоволі він здригнувся, хоча погроза не мала до нього жодного стосунку.

Донька... дитячий будинок... доба... виглядало так, ніби його намагалися відволікти на деякий час. Конкуренти, наприклад. І він би проігнорував жартівника, послав би далеко й на довго, якби не одне жирне «але».

Воно й свербіло страхом по шкірі, не даючи Владу розслабитися. Була одна дівиця деякий час тому. Меркантильна й розважлива зараза. Хіба не вона його в той час шантажувала вагітністю? Якщо це вона, то цього разу Войтенко її не пощадить.

Приблизно два роки тому зараза підлаштувала все так, ніби він зґвалтував її бідолаху, якісь тухлі докази надала. Залякувала його, вимагала грошей в обмін на мовчання. А Владу в той період зайвий галас навколо його імені та компанії не потрібен був. Перший раз він заплатив, але швидко зрозумів, що апетити дівиці зростатимуть. І не прогадав: пізніше вона з'явилася знову з новиною про те, що вагітна. Ось тоді Влад і пришпилив її до стінки.

Спалахи спогадів змішалися з холодною логікою дорослої людини: якщо знову та нахаба з'явилася, цього разу їй життя медом точно не здасться. Більше нікому, з рештою дівчат він був максимально обережний у плані контрацепції.

Незважаючи на початковий гнів і бажання відкинути правду, що не вписується в його рамки, всередині нього зріла тривога, яку Влад не міг ігнорувати. Що, якщо дитина його? Раптом залякування - це не порожній звук?

Ні, тут потрібно було розібратися: погроза, жарт чи банальне бажання наживи.

Не відтягуючи більше, він викликав до себе помічника. Олекса з'явився в кабінеті за кілька хвилин.

- Помилуйся, що мені прийшло.

Не шкодуючи смартфон, кинув його на стіл, а помічник одразу ж підхопив телефон. Олекса був зручним, як кава три в одному: і другом, і помічником, і крутим шукачем. Напевно, не було ще жодної ситуації від Войтенка, з якою Олексій би не впорався.

Він підняв погляд, у якому вже миготіли варіанти вирішення проблеми, як у німому кіно. Ось за це Влад і платив другу космічну зарплату.

- Хочете поїхати? - поставив він цілком логічне запитання, у Влада не було відповіді.

- А повинен?

Замість відповіді, Олекса кивнув. Але все ж висловився:

- Ці повідомлення дещо дурні, але я перевірю будинок малятка.

Більше нічого не кажучи, помічник поклав телефон на стіл і поспіхом вийшов із кабінету.

Войтенко ж більше не міг зосередитися на роботі. Хоч би як нерозумно було, але хтось реально вибив Влада зі звичної колії. І якщо підступи конкурентів, що ж, їм це вдалося...

Барабанячи кінчиками пальців по столу, чоловік пригадував кожну дрібницю, пов'язану з тією шантажисткою. Вродливою, сміливою і нахабною, але тупою, як пробка.

Хіба він реально з нею переспав? Докази, які воно надала тоді, не виглядали переконливо. Ну, сфоткалася вона з ним голим, сплячим! Зняла коротке відео, де ридала і говорила на камеру, що її насильно взяв п'яний бізнесмен Влад Войтенко. Таке кліше, що навіть зараз йому стало смішно. Дівиця серіалів передивилася?

На жаль, він не пам'ятав тієї ночі. Не згадав навіть, де підчепив дівку. Виглядало так, ніби вона його сама підстерегла і скористалася шансом. Про що й свідчили записи з камер, які вдалося дістати Олексію.

Проте поки що рано було робити висновки. Дитина, якщо вона й існувала насправді, могла бути чиєю завгодно.

Увечері помічник надіслав докладний звіт, читаючи який, у Влада не залишалося вибору. Якщо все так, як припустив Олекса, то...

Войтенко стиснув пальці в кулаки від обурення. Пізно було вже кудись їхати і шукати власної правди. Завтра. Він усе обов'язково вирішить уранці. А поки що його хвилювало дещо ще, тому набрав помічника:

- І все ж таки пробей номер. Або знайди мені ту погань, що написала повідомлення!

- Спробую, але нічого не обіцяю. Ймовірно, це буде не швидко.

- Нічого, я почекаю. У мене тепер сила-силенна часу.

Влад скинув виклик і з важким зітханням вдивився в панорамне вікно. Вид вогнів нічного міста зазвичай заспокоював його після важкого робочого дня, але просто зараз це довбане полум'я вивело з себе. Він весь кипів як чортів чайник і нічого не могло остудити його жару. Психанувши, Влад поїхав з офісу і, не вмикаючи в будинку світла, завалився на диван у вітальні. Хоч як би він намагався, але думки знову і знову крутилися навколо тих паршивих повідомлень. Хто? Та дівчина їх написала? Адже більше ніхто, крім нього і Олекси, не знав подробиць. Чи в дівки були спільники? От тільки попадіться йому в руки! Не пожаліє нікого!