Розділ 3

Розділ 3

- Це вона, - брякнув Олекса, а Влад не відразу зрозумів, що від нього хочуть.

Мала перестала кричати, але... Але в голові досі шуміло після її крикливого плачу. Дівчинка Аліса з цікавістю дивилася на всі боки й тягнулася ручками, ніби хотіла помацати все й одразу. Чоловік видихнув, одразу зосередився на помічнику, а той продовжив:

- Вона написала вам ті повідомлення.

- Ти приколюєшся наді мною?

- Ні. Кажу лише факти, - Олексій розвернувся на передньому кріслі пасажира і втупився йому в очі.

- Ти чув, що дівчина говорила? - помічник кивнув, а Влад додав: - Вона хотіла забрати дитину і, знаєш, мені в якийсь момент здалося, що рішучості в нахабки було хоч відбавляй.

- Проте, номер зареєстровано на її паспорт. Хоча, це було нерозумно. Але хто його знає, - помічник знизав плечима. - Її звати Ангеліна Миколаївна Сидорчук. Двадцять п'ять років, безробітна.

- Сидорчук? - здивувався він. - Сестра шантажистки?

Олекса розповів усе, що встиг накопати, і Влад хмикнув. Молодша сестра, значить, як цікаво. Але, що цікавіше - навіщо їй усе це потрібно було? Гроші? Так судячи зі слів Олексія, та заплатила пристойну суму, щоб їй знову віддали дитину. Але вже офіційно. Адже якась падло настукала в органи опіки і в Ангеліни забрали Алісу. А вже після написали йому...

Не сходилося щось у розповіді помічника і Войтенка дратувала та сама «лисина».

- Де ж сама шантажистка? Чому мою дитину виховувала її сестра, чорт забирай? І чому в підсумку забрали в будинок маляти?

- Поки що не знаю, шукаю.

Утворилася тиша і Влад скористався моментом. Подумки він повернувся в ту секунду, коли дівиця підбігла і вчепилася в малечу хваткою орлиці. І вона б вирвала дівчинку з його рук, якби його хватка була хоч на краплю слабшою.

Войтенко посміхнувся проти волі, але хмикнув. Так, суто візуально, йому сподобалася Ангеліна - вродливе світловолосе дівчисько з ляльковим обличчям і безневинним поглядом оленяти. Мила і войовнича, було в ній щось магнетичне. Але не варто було забувати, що таке саме враження одного разу вже намагалася справити її сестра-шантажистка.

То в чому ж вигода, якщо припустити, що ті повідомлення були від неї? Після сцени, яку дівиця влаштувала перед будинком малятка, йому на думку спадав лише один варіант. Нахабка його руками і грошима вирішила витягнути Алісу з дитбудинку. Ну а після під шумок напевно намагатиметься пролізти до Влада в будинок.

Тоді все, включно з недавнім спектаклем - логічно. Логічно, але... така хороша актриса? У її очах, на обличчі, в голосі було занадто багато непідробних емоцій.

Войтенко струснув головою, але туга і приреченість у зелених очах дівчини, коли вона забирала руки від Аліси, - усе ще переслідувала його. Це почуття в дівчини було настільки яскравим, що в нього встав колючий клубок у горлі. Ніби Влад забирав у неї сенс життя, не інакше.

Якщо все так, Ангеліна ще прийде до нього. Стало до чортиків цікаво, яку гру затіяли сестри Сидорчук. Невже шантажистка вирішила змінити тактику і підіслати до нього свіжу кров? Логічно було чи ні, але йому хотілося дізнатися, що ж станеться далі. Тому що дитину він все одно не віддасть.

Якщо вже Войтенко став батьком, то його дитина залишиться з ним. Бо напрягали якісь незрозумілі мутки.  

- Олексо, доповіси охороні, щоб дивилися в обидва. Є в мене відчуття, що та дівиця ще з'явиться в мене вдома. Або в офісі. Нехай її пропустять. І щойно вона переступить поріг, я хочу знати відразу ж.

- Звісно.

Влад увійшов у будинок і насамперед віддав дівчинку найнятій ним учора няньці. Якій і делегував повноваження обставити дитячу кімнату. Сам же нічого не зробив, не цікаво було.

Ну, в одному Ангеліна мала рацію - Войтенко й гадки не мав, що робити з крикливою дитиною, яку все ще не міг сприймати, як своє малятко. Тест ДНК не брехав - Аліса його донька. Але не тьохнуло нічого в грудях при першій зустрічі з дівчинкою. Звичайна дитина, нічого особливого. Може, почуття батьківського обов'язку прийде пізніше? Добре б, бо просто зараз він не хотів нічого для неї робити сам. Для цього він платив няньці з елітного агентства пристойні гроші!

Але, як виявилося пізніше ввечері і вночі, навіть найдосвідченіша нянька, судячи з резюме, не могла впоратися з надто крикливою дитиною. Влад довго терпів, вмовляв не злитися і трохи потерпіти, але, коли час безперервного плачу тривав п'яту годину, він не витримав.

У нього в будинку прекрасна шумоізоляція, та й дитині він виділив найдальшу кімнату, але...

Крик, плач, галас і все таке інше долітало до нього, ніби нянька з Алісою. стояли під дверима в його спальню!

Влад із гарчанням звіра вилетів із кімнати й що ближче наближався до шуму, то сильніше закипав зсередини.

Він влетів бомбою в дитячу з міцним бажанням рознести все навколо. Але для початку стукнув по вмикачу. Спалахнуло яскраве світло, і перед ним постала картина - няня, вся бліда, з тремтячими руками, безуспішно намагалася заколисати Алісу. А та ніби на зло їм усім, волала, не перестаючи. Уже вся стала як стиглий помідор, чорт забирай!

- Що тут коїться?! - закричав Влад, і дитина на мить збилася з крику.

 Малятко втупилася на нього величезними, блискучими від сліз очима і... завила ще голосніше. Гірше настільки, що в нього звело спазмом шлунок.

Він прикрив на секунду очі й затиснув пальцями перенісся. Спробував утриматися від бажання викинути все під три чорти, включно із самою дівчиною. Мабуть, Влад переоцінив свої сили. Ну, не був готовий він знайти раптом восьмимісячну дочку! Але ж Олекса знущально попереджав його, що з маленькими дітьми просто не буде, але він же Войтенко, чорт забирай! Він не любив, коли йому кидали виклик.

Нянька відволікла його від подальших поганих думок:

- Я... я не знаю, що з нею, - злякано пролепетала жінка. - У неї немає температури, я поміняла підгузок, погодувала, але...