Епілог

- Швидше, а то не встигнемо! - я збирала доньок на важливу подію, сьогодні нашому татові, Дану Покровському, дають звання професора математичних наук, чим ми непомірно пишалися. 

- Хвилиночку, мама, зараз йду! - кричить моя молодша дочка, якій цього року виповнюється 10 років. 

- Я готова. - старша, як завжди, зібрана, організована і стримана, 15 років, вже зовсім доросла дівчина. 

Тоді, 17 років тому, в віці 22 років, зовсім ще юними, але до безумства закоханими, ми все зробили, як і планували - пропозиція у Франції, відпочинок в Швейцарії і весілля у Львові, тихе, скромне і дуже атмосферне.

Мами плакали, тато Артем крадькома витирав серветкою вологі очі, а ми не бачили нікого і нічого навколо, тільки один одного. 

І так живемо, душа в душу, продовжуючи безмежно кохати, піклуватися і оберігати наш союз, в якому народилося двоє прекрасних дітей, дуже розумна і не по роках цілеспрямована Вікторія, і веселушка Надя. 

Я все таки закінчила університет технології та дизайну, відкрила свою студію і цілком успішно влаштувалася в індустрії моди, мої магазини представлені майже в кожній столиці Європи, тоді, в 20 років, в житті б не повірила в таке, але Дан, його віра і підтримка, допомогли мені знайти себе і реалізувати. 

Дан так і продовжив займатися наукою, досягаючи висот і підкоряючи безкраї простори свого мозку. 

- Дозвольте подякувати всім! - Дан за кафедрою, в солідному костюмі, такий гарний, впевнений і незворушний. - Особливо хочу висловити вдячність своїй дружині, Каті, яка все життя вчить мене любити життя, дихати на повні груди, радіти дрібницям і сміятися кожен день. Дякую тобі, рідна!

Дорогий Читачу! 

Закінчилась ще одна добра історія про юне кохання! 
Якщо Вам сподобалось, порадуйте автора зірочкою та натискайте «відслідковувати». 
 

 З повагою, 

Інна❤️