3. Третя дійова особа

В житті Ані якось звично вже складалось: якщо щось іде не так між двома людьми, рано чи пізно з'явиться ще й третя дійова особа, яка це “не так” доведе до абсолюту та апогею. Наприклад, у випадку з її чоловіком, це була його мама, якій вона страшенно не подобалась. А в історії поділу їх бізнесу – юрист чоловіка, що обходив всі закони, як старий щур – хитрі пастки. В результаті, від спільної фірми Ані дістались ріжки і ніжки, за які вона, власне, і приїхала сюди, розуміючи, що більше не витримає сидіти в чотирьох стінах. 

Син і донька навчались і жили в столиці, тож справами родини особливо й не цікавились. Рахунок поповнюють щомісяця батьки – і слава богу. А інше – не їхня справа. Тож, залишившись зовсім одною, і без чоловіка, і без улюбленої роботи, Аня й поїхала в Карпати, знайшовши недороге шале та ще й віддалене від всього цивілізованого світу і гостей. 

Хто ж знав, що тут її чекатиме такий сюрприз? 

І… третя дійова особа – лапатий мокрий сніг, що за кілька хвилин з її синенької машинки зробив  кучугуру, а дорогу зрівняв з такою ж білою обочиною – з'явився ще швидше, аніж його очікували. З його появою стало ясно, як білий день – ніяка охорона чи адміністрація до ранку та розчищення дороги сюде не поткнеться. Та й Аніна міська малолітражка по таких кучугурах доїде хіба до найближчої ями на дорозі. 

На той сніг Аня дивилась з вікна, стискаючи телефон у руці, і з жахом розуміла, що попри лють на весь білий світ і на кожнісінького, до єдиного, чоловіка в ньому – вигнати в сніг і мороз цього нахабного… шкідника, як вона його про себе охрестила, – вона не може. Не вночі так точно. 

А піти сама? 

Ну… втрата фірми та крах 18-річного шлюбу, звісно, не привід для радощів. Але й для самогубства теж. 

Тому Аня повернулась в кімнату, де її “співмешканець” зволивши надягти хоча б штани, підкидав дров в невеликий камін в кутку. 

Взагалі, шале мало отоплюватись кондиціонером зима-літо, але він, здається, працював так само – як і охорона. 

Через дупу. 

– Я дзвонила охоронцеві! Він зараз прийде і вижене тебе звідси! – заявила, гордо задерши підборіддя. 

– Цікаво… – запустив вільну руку в скуйовджене волосся її опонент. 

– Цікаво? І все? – ошелешено перепитала, розглядаючи свого сусіда. Радувало одне, схоже, він надто привабливий і не позбавлений жіночої уваги, тож, чіплятись до неї точно не буде. До того ж він, здається, молодший від неї років на десять. Це давало йому в очах Ані визначення "умовно-безпечного". 

Але вже сама його присутність тут страшенно дратувала. 

– Цікаво, як охоронець міг таке тобі сказати, якщо вчора сам благав мене не жалітись, що кондиціонер не працює, бо він сам його лагодив. 

– Та невже? – Аня переможно підняла телефон. – Ось, я йому дзвонила. Сказала, що тут незнайомець. І він вже їде.

– Покажи.

Його голос був такий спокійний, що на мить вона навіть засумнівалась. Проте впевнено простягла телефон до нього. На екрані світився номер з підписом “Охорона”.

Знайда поглянув на номер на екрані телефона і... посміхнувся. Потім дістав свій телефон.

– А ось і мій виклик вчора. Тому ж охоронцеві.

Він підніс свій екран ближче. І там був майже такий самий номер – майже. Відмінність – в одній цифрі.

Аня нахилилась ближче. Її серце провалилось у груди.

– Ні... – пробуркотіла вона, забираючи телефон. – Це ж... Я…

– Помилилась, – закінчив за неї нахаба. – Імовірно, ти  дзвонила якомусь лівому дядькові, а не охоронцеві.

– Але він відповів! Він сказав, що під’їде! – продовжила блефувати, бо соромно було визнавати свою помилку. 

– Мабуть, досі їде. Але навряд чи знає, куди.

Аня стояла мовчки, тримаючи телефон, як доказ власної поразки. А нахаба тим часом вже впевнено всівся в крісло біля каміна, скинув плед і потягнувся.

– Може, кави? – запитав зухвало, ніби вони старі знайомі, а не запеклі два претенденти на одне житло.

Аня вилаялася подумки. Та вголос сказала:
– А давай свою каву! Але знай – я досі вважаю, що ти нахаба і шахрай! До приходу справжнього охоронця я тебе якось перетерплю.

– Навзаєм, пані Хибний Номер. – незнайомець переможно усміхнувся і таки пішов на кухню. Схоже, цього нахабу ситуація відверто розважала, і це було його козирем, навідміну від Ані, яка була доведена до сказу ще до їхньої феєричної зустрічі.