Розділ 1 “Марк Строженко”

 Я йду по темному коридору. Його я бачила в перше. Старенький килим на підлозі з орнаментом квітів різного діаметра і кольору. У моєї бабці був такий.

 Далі я бачу стіни зі шпалерами, які вже від старості пожовтіли. На них були малюнки кульковою ручкою, маленький будиночок з котиком у вікні. Я бачу цього кота перед собою. Білий як сніг, його добре видно в темряві. Ці смарагдові очі я ніколи не забуду.

 Йду далі по коридору і бачу відкриті двері в кімнату. На ліжку сидить мій однокласник Марк. В мене з ним не досить теплі стосунки, я б сказала в нас вони досить ворожі. Він постійно мене булить на перервах. Скоро випускний і я назавжди викреслю його зі свого життя. Він єдиний кого я не хочу бачити та за ким точно не буду сумувати.

 Він сидів тримаючи в руках чиєсь фото. Я підійшла ближче до нього. Він не звертає на мене увагу, він дивиться на фото і плаче. В мене немає до нього ніякого жалю. Тільки відраза.

 Я сіла біля нього. Тоді він звернув на мене увагу. Ніколи не бачила Марка таким. Його втомлені очі, які були повні сліз. Не було тієї пихатої усмішки.

 В якийсь момент мені стало його трохи шкода, але це відчуття відразу пропало.

- Привіт, - тихо привіталася я

- Привіт, я чекав на тебе.

- В якому сенсі чекав? Ти нічого не переплутав? Ти чекав мене? - я витріщалась на нього. Навіть не кліпала.

- Так тебе, а що тебе так дивує?

- Можливо те що ми не спілкуємось? Я взагалі не розумію, як я тут опинилась.

- Окей давай не про це. Я думав ти прийшла мене підтримати.

 Я не могла сказати ні слова. Просто розглядала його кімнату, яка взагалі не була схожа на звичайну кімнату підлітка.

 Темні шпалери які вже від старості пожовтіли, стеля вся в тріщинах і дуже багато павутини. Звернувши увагу на меблі я жахнулась. Старий стіл в якого ніжки підперті книгами, він виглядав просто огидно. В один момент я думала що мене вирве, але я стримала приступ нудоти й розглядала кімнату поки Майк просто мовчав. Шафа була переповнена речами я б навіть сказала мотлохом. Вони були всі в дірках і від них дуже тхнуло. І взагалі в цій квартирі був огидний запах старої людини, сечі кота і бруду. “О господи на чому я сиджу” стільки огиди я ще ніколи не відчувала.

- Чому у твоїй квартирі так брудно? Ти що взагалі не прибираєш? Можливо твоя мама могла б це прибрати? Тут так тхне, - в моєму голосі звучало обурення

- Навіщо ти так Єв? Ти ж знаєш, що моя мати померла ще коли мені було 5 років, - По щоках Майка текли сльози

- Вибач, я не знала

 Майк різко встає і дивиться на мене диким поглядом хижака. В один момент моє серце завмерло. Я бачила його злим у школі, але таким я бачу його вперше.

- Досить прикидатися Єво ти все знаєш! Ти так мені мстиш? Тільки це дуже жорстоко!, - В його очах були спалахи злості.

- Я не розумію про що ти, я взагалі не знаю як я сюди потрапила

- До біса!, - Він вийшов з кімнати.

- Ти куди?

 Я стояла спантеличена посеред кімнати. Я просто не розуміла, що відбувається і, що мені робити. Йти за ним чи залишитись. Вибір очевидний я ні на секунду не хотіла залишатися тут. Мені огидно від цієї квартири

 Прямуючи коридором до дверей мою увагу привернуло фото.

 На ньому був Майк років дев’яти, а біля нього стояла з приємною усмішкою бабуся. Я здогадалась, що це сімейне фото. Вони такі щасливі.

 Гуркіт у квартирі вивів мене з думок. Я пішла на звук. Кухня і вона була ще в гіршому стані чим вся квартира. Все в жиру, літають мухи, посуд лежав великими кучами на столах і в деяких тарілках була цвіль.

 Майк стояв біля вікна і дивився у нього.

- Моя бабуся рік тому захворіла на рак, я доглядав її як би важко не було. Вона була всім, що в мене є. Я робив все для неї. Готував їсти, прибирав у квартирі як міг, вчився в школі та заробляв гроші вечора вантажником. Ти хочеш сказати ти цього не знала? - Він важко дихав і сльози текли рікою по його щоках.

- Майк ми з тобою не друзі звідки мені було знати цю інформацію?

-Я не розумію тебе. Якщо вже ти відмовляєшся від мене мені нема чого втрачати.

 Я не розуміла про, що він каже звідки я можу знати щось про нього? Єдине я знаю, в школі він повний мудак.

 Він відкриває вікно стає на підвіконня і його нема. Єдина картинка яка в мене перед очима. Я не можу поворухнутися я не відчуваю своє тіло.

 Підійшовши до вікна я бачу вулицю, асфальт і Майка. Мертвого Майка...

 Я прокинулась в холодному поту. Моє серце розриває від ударів. А мої думки поглинає Майк Строженко.