Глава 12

Він раптом зачепився за стілець, котрий упав, коли хлопець вирішував встати і я вирішила скористатись цим і спробувати дістати його телефон, який продовжував лежати на столі. Я швидко ухопила смартфон обома руками, Ніл підвівся і попрямував до мене з явним страхом та злістю в очах. Коли я спробувала розблокувати його, по моєму виразу обличчя хлопець помітив роздратованість та невдоволення і, звівши брови, голосно розсміявся:

– Хах, кицю, ти справді така наївна? Звичайно пароль не дасть тобі зробити те, що ти так вперто хотіла, – виголосив хлопець, підводячи голову і підходячи до мене, – ну ж бо, віддавай мені телефон.

І тут напевно доля була на моїй стороні, адже він знову упав зачепившись за якийсь провід і голосно вилаявся. Піднявши руку вгору, (напевно із думками, що я допоможу йому встати), я швидко підбігла, піднесла телефон до його пальца і

 А-ля телефон розблокувався!

– Дякую, котику! Це саме те, що я хотіла, – мовила я, сміючись і потискуючи його руку, яку він досі тримав піднятою. 

– Ах ти ж, негідниця! Віддай телефон, негайно.

Поки він волав щось на своїй "п'яній" мові, я встигла очистити хмарне сховище і оглянути багато чого цікавого в його галереї, одним з якого були скріншоти з їх переписки із Кайреном, але не встигла я все нормально передивись як у мене забрали із рук телефон . І, чи випадково, чи з необережності криворукої мене, чи з допомогою довгих рук п'яного Ніла, які він пхав куди попало, смартфон вилетів із рук і покотився на кахелі, розлетівшись на частини. 

Хлопець розгублено вдивлявся в моє обличчя, мов хотів вирізати в мені запитання: "Якого фіга!?" Та лише перші декілька секунд, а тоді підхопив мене своїми довгими (як я уже і говорила вище) руками мою талію, підсуваючи все ближче до себе. Я використала всі свої сили, щоб вибратись із досить міцної хватки цього нахаби, але він, на диво, був досить сильним і мені вдалось лише підсунутись до стіни, що не дуже допомогло мені..

Між нами стало невимовно мало вільного простору і першим, що прийшло мені в голову це виставити вперед руки, опираючись в груди хлопця. Він розгублено дивився на мене, слідкуючи за моїми рухами. Я зробила спробу протиснутись між ним та стіною, однак він ще сильніше стиснув мою талію. Він нахилився до моїх губ, але в ту ж секунду оставався спокійним, як ніколи і, побачивши мою паніку і страх в очах лише усміхнувся. 

Ні. Ні. Ні. Це могло означати лише одне

Неподалік почулись кроки і чийсь голос.

– Вийдіть всі! У вас що справ ніяких немає, чи що? – вилаявся хлопець, явно звертаючись до служанок.

За рогу вийшов Кайрен і на диво я була рада, що він тут, але як він тут з'явився.

– Кайрен, – крикнула я, думаючи, що він мене можливо й не помітив.

Хлопець повернув голову і довго роздивлявся нас, ніби не міг зрозуміти, що і яким чином тут відбувається. Я помахала йому рукою і, відпихнувши від себе Ніла, який і без того рівно на ногах не стояв,  попрямувала до шатена. 

– Їдьмо, ми уже закінчили. Так, Ніл? – мовила я, наступивши на карту пам'яті, яка вилетіла із його смартфона, при падінні і валялась на підлозі. 

– Якщо не граєш по правилах, не вв'язуйся в це. Але ж ми с тобою іще не закінчили, – він підморгнув мені і ми з Кайреном вийшли із дому. Запитати в нього, що він тут робить я все ж не змогла. 

– Що це з ним? – раптом промовив хлопець, коли ми вже їхали.

– Він під наркотиками. Я від разу помітила, що, хоч і випив мало, став не контролюючим, червоні його очі, ще коли він приїхав по мене здавались мені дивними. Він також тримав наркотики, щоб у разі моєї відмови пригостити ними і мене, – виговорилась я і шатен раптом подивився на мене, але нічого не сказав. І все ж ми спокійно доїхали до мого дому.

Я не кваплячись пішла в сторону під'ізду і сівши на лавочку біля, розплакалась. Я помітила, що Кайрен не поїхав лише тоді, коли поруч, в декількох сантиметрах я почула його голос.

– Що ти тут робиш? – з опухшими червоними очима, запитала я в хлопця, який, мов нічого й не було, тихо сидів і дивився на небо. – Чому ти не поїхав?

– Та я.. збирався, але вирішив почекати коли ти зайдеш у під'їзд, щоб ти знову не потрапила у якусь безглузду ситуацію, як от вчора чи сьогодні, а потім помітив, що ти зупинилась біля лавочки і подумав підійти посидіти з тобою. Чесно, я думав ти ще раніше помітила мене, але нічого не говорила.

– Ти так спокійно про це говориш, ніби робиш це щодня.. – розсердилась я.

– Та ні, просто.. Пробач, якщо я завдав тобі неприємностей, – хлопець встав і пішов.

Я дивилась на нього, поки його силует ще дозволяла бачити темрява.

– Гей! Посидь зі мною, якщо.. тобі не важко, – я й сама не розуміла, чому сказала це, але тоді мною керувало щось явно дивне, чуже..

Кайрен знову з'явився в моєму полі зору і сів поруч, опираючись на спинку.

– Ти.. можеш зберегти в секреті те, що сталось. Ну тобто те, що я танцівниця у стрип-клубі, повія.. – я важко зітхнула і почула на собі погляд Кайрена. – І сьогоднішню ситуацію. Я хочу, шоб це залишилось між нами, ніхто, крім тебе цього не знає. І, надіюсь, не дізнається.

– Звісно. Ніхто не дізнається, але.. – я подивилась на нього і наші погляди зустрілись, – якщо хтось із них вирішить розказати це усе, аби осоромити тебе чи ще щось типу цього.

– Ну, тоді, прийдеться змиритись. Тоді вже не буде часу на думки. – тихо, ледь чутно відповіла я. 

На годиннику стояла 22:00, коли ми з Кайреном ще сиділи і дивились на небо, було так добре, спокійно. Хотілося б просидіти отак цілу ніч. Ще декілька десятків хвилин розмов про зірки, Сонячну Систему, астрономію, з якої я не знаю нічого, але так цікаво було слухати розповіді шатена про це все і про те, як з дитинства вони з батьком отак от глибокої ночі виходили надвір, щоб подивитись з телескопа на зорі. З цього я зробила висновок, що він вивчає цю науку і захоплюється нею.

Ми, попрощавшись розійшлись, я зупинилась біля дверей, щоб подивитися як машина хлопця зникатиме за рогом будинків і нарешті переконавшись в цьому я пішла додому. Будучи в своїй кімнаті я впала на ліжко і через сотню роздумів про сьогоднішній вечір, наповнений розмовами із Кайреном, (хлопцем, якого я терпіти не могла), я все ж поринула у глибокий сон, надіючись, що завтрашній день принесе Мені лише радість.