Глава 11

Так як сьогодні вихідний великих планів я не мала, тому вирішила досхочу поніжитись у ліжку та заодно завершити свої плани на сьогоднішній тиждень, шо вже котрий день лежать в шухляді. Одягнувшись я прийнялась до ванних процедур тай якраз випробувати нові маски від "MoonKiss", які нещодавно закупила. Я як і всі не змогла пройти мимо красивих масочок та ще й з такою знижкою. Отож, я вирішила присвятити цей день собі і якось покращити собі настрій перед тим як Ніл Мен знову його зіпсує. 

Але я й не зоглянулась як увесь день пройшов і годинник вибив 18:00, коли я з острахом почала збиратись. – Мерін, там якийсь хлопець біля під'їзду тебе чекає, – сказала із усмішкою мама.

– Декілька хвилин і я буду готова, – поспіхом відповіла я.

– Може розповіси хто він? Я не перший раз бачу як він заїжджав за тобою і сьогодні уночі хіба не він привіз тебе? – я різко підняла голову. 

– Що? Ти чула як я прийшла в ночі?

– Звісно ж чула, ти що? Чому так здивувалась?

– Та так, нічого..

Я піднялась взяла сумочку і, поцілувавши маму, вибігла із квартири. Ніл стояв прямо перед дверима під'їзду і чекав мене.

– Привіт.

– Привіт.

– Ходімо, – Ніл взяв мене за руку і ми пішли до машини. Він відкрив мені двері і я сіла в салон авто. Це була вже не та машина, якою приїздив він до мене минулого разу і я почала роздивлятися все навкруги і відразу помітила те, чим він відрізняється він Кайрена. Хоч ця машина зовсім нова, щойно куплена, на задніх сидіннях уже валяється сміття, кермо подряпане, а біля бардачку розлито щось липке і твориться безлад, на відміну від нього, хоч і у Кайрена машина вже довго, у нього постійно блискучий порядок і не дай Бог якась пилинка буде – цього неможливо! Я ледь не розсміялась, думавши про це, але все ж таки це правда.

Їхали ми, на диво, у повній тишині, він часто оглядав мене з ніг до голови і інколи довго дивився мені в очі, що лякало мене. Він був трохи зхвильований, що я одразу помітила і дуже здивувалась. 

Невдовзі ми приїхали до місця призначення. Перед нами відкрився величезний маєток.

– Що це? Навіщо ми сюди приїхали? 

– Це мій дім, я тут живу. Заходь усередину, побачиш. – запросив мене хлопець і я слухняно попрямувала за ним. 

Увійшовши в цей палац я дійсно ахнула, все було таким.. розкішним. Десятки коридорів, що вели в не визначену кількість кімнат і, роздивляючись все це я навіть не помітила столик, прикрашений рожевими кульками і велюровою накидкою. Я посміхнулась. Хоч і не любила рожевий колір, але мені сподобалось це поєднання і, чесно, навіть подумати не могла б, що це справа рук Ніла. Він холодний самозакоханий бабій, він мав велику кількість дівчат і не менше стосунків, але ні для кого він не робив такого. Він ніколи ні за ким не бігав, за ним бігали дівчата, а він лише насолоджувався цим. 

– Це... – вирвалось у мене.

– Так, це я сам робив, – посміхнувся хлопець, потерши потилицю і відсунувши мені стілець. 

Я їла за стіл, хлопець похлопав у долоні і з-за рогу будинку вийшло 3 жінки, як я зрозуміла це його кухарки. В руках в них були великі таці, які лише, поставивши на стіл, я змогла роздивитись. На одній із них були різні салати, на другій же розмістився Стейк з телятиною, 3 ж залишилась закритою. Я замислилась над цим, але мої думки перебив Ніл.

– Можете бути вільні, – велів хлопець жінкам, достаючи з кишені пачку грошей, – я подам знак, коли буду організовувати свій план, – сказав зовсім тихо Ніл, явно думаючи, що я не почую. Все ж я не подала виду і прийнялась до страв, все виглядало таким апетитним і розкішним. Але ось ця думка все ж не покидала мне до кінця нашої вечері.

– Мабуть ти зрозуміла, для чого я все це влаштував, – раптом розпочав хлопець. Я подавилась.

– Що вибач? 

– Чшш, заспокойся, не нервуй, – Ніл поклав свою руку мені на стегно, що було не дуже приємним. – Ти ж не думаєш, що це все просто так, в знак пробачення, чи ще щось? Ти мені подобаєшся, я до безтями закохався в тебе і ти.. будеш моєю.

Я важко проковтнула. Кожне його слово пробирало до мурах. Кожен його рух заставляв Мене нервуватися ще більше. Раптом він опинився на невизначеній близ кості до мене, що я відчула на собі як від нього нісся запах алкоголю. 

– Ш..що? – вирвалось зовсім тихо у мене, його руки обвивали мою талію, блукаючи по всьому тілу. Це таке неприємне відчуття. 

– Ти ж чудово розумієш усе, кицю. Не прикидайся дурепою, ти ж зрозуміла, що саме мені від тебе треба. Чи не так? – сказав хлопець хриплим голосом в області мого вуха.

Я різко вискочила зі стола, коли ж Ніл хитався в різні сторони і ледь не упав зі стільця.

– Виродок, я ж думала ти просто хочеш разом провести вечір без ось цього всього. Як же я помилялась, подумавши, що ти дійсно нормальний. Бувай і Мені ти більше ніколи не дзвони.

Я попрямувала ло дверей, коли Ніл, сидівши на місці, дивився мені в слід. Я взялась за дверну ручку і декілька разів спробувала відкрити, але всі спроби були не вдалими.

Чорт! Від замкнув їх. Може саме про це він і просив у тих жіночок, але.. 

Коли я повернулась, Ніл потихеньку наближався до мене. Від нього доносився гострий запах одеколону змішаного із випадрами алкоголю. 

– Що ти..