Глава 10

– Можемо думати, що перемога вже майже у нас в руках, – виголосив Ронні.

– Не поспішай, братику, навіть якщо він їй і відмовить в допомозі, не факт, що вона здасться. Тим більше вона так горло виголосила, що це ії знайомий, що я засумнівався в Кайренові, а раптом вони не просто знайомі, а друзі, чи навіть більше? Раптом він їй допоможе, вона довіриться йому і розповість усе, що ми з нею робити? Тоді вже нарікайте на себе.

– Ну ж ні! Між ними нічого бути не може, знаючи усіх колишніх дівчат Кайрена, Мерін не підходить. Вона навіть з Лотті поруч не стоїть, він на неї й не подивиться. А от я, я знаю як ії завоювати, тим паче, вона закохалась в мене – сказав Ніл, повернувшись до старших братів.

– Оу, ти так впевнений у цьому. Думаю у пташки смак по краще, – скривилась Елліс, подивившись на Теобальта.

– Йди до біса, Елл. Я переконаний у цьому, я не раз помічав яким поглядом вона дивиться на мене.

– І що ж за погляд? Божевільний?

– Гарячий?

– Тендітний?

– Збодчений ?

– Щемливий?

– Шалений?

– Вона інколи в будь-який момент може довго і зосередженно дивитись мені в очі.

– Чувак, схоже ти їй не подобається, вона тебе вбити хоче. – констатувала Елліс і стукнулась келихом із Рупертом. 

Нілсон подивився на дівчину і попрямував до машини.

Сівши в салон його новенького мерседеса, хлопець дістав телефон і швидко комусь зателефонував.

– Привіт, кицю. Як ти дівчинко? – надмірно лагідним голоском, яким ні зким не розмовляв раніше, промовив хлопець.

– Мм, я ж просила мене так не називати, більше ніколи не дзвони мені! Як тобі взагалі совісті вистачило зателефонувати після того, що зробив? – голос дівчини був засмучений, що й не дивно.

– Мерін, сонце, ти ж знаєш, що тут я безсильний! Нам поступило замовлення і наше завдання його виконати, тим більше містер Вільс дуже серйозна людина, його володіння покривають весь наш район і більше, якби ми пішли йому наперекір, не зрозуміло що б з нами було. Але тепер, дізнавшись про все, він нам погрожує і хоче закрити наш клуб.

– Правильно робить, я з ним повністю згодна, – кричала дівчина, – і якби не Елла я б без вагань зробила це разом із ним. Я знаю, що вона добре і щира людина і це в неї останній шанс, тому щоб у неї була робота я відговорила Кайрена про закриття клубу, але з тобою і твоїми братиками він ще не закінчив.

– Хм, напевно ти забула про нашу угоду, напевно ти занадто повірила в себе через допомогу Кайрена. Добре, добре я тебе зрозумів. Відлік почався, кицю.

– Що? Який ще відлік? Відлік до чого? – кричала Мерін у трубку, – алло?

– Відлік до опублікування того відео на сайті університету, – зробивши невеликий вдих, відповів Ніл.

– Ти не зробив цього!

– Ти справді так думаєш? Добре, тоді перевіримо через 30, 29, 28..

– Стій! Не роби цього прошу..! Я зроблю усе, що ти скажеш, тільки не опубліковуй, благаю..

– Хмм, ну добре, тоді сходи зі мною на побачення? О 20:00. 

– Що? Побачення? Але ж..

– Передумала? Ну таймер ще йде, вибір за тобою, маленька.

– .. Згодна. Я згодна на побачення!

– Так уже краще. Тоді я з нетерпінням жду нашої зустрічі. Бувай, дівчинко!

Хлопець поклав трубку.

– Тепер вона від мене нікуди не дінеться, – сказав він сам до себе, поправляючи зачіску.

***

– Ммм, чорт. чорт. чорт. Чому це усе.. 

Дівчина покотилась на підлогу. Вона висунула руку і декілька разів ударила по кахелю, від чого її рука почервоніла і стала боліти, але вона не звернула на це уваги.

Вздовж коридору почулись кроки, Серін швидко вистрибнула на ліжко і закуталась в ковдру. Почулось декілька стуків.

– Люба, ти ще спиш? – запитала Паула, відкриваючи двері.

Мерін тільки щось сонно забормотіла і повернулася на другий бік, мама посміхнулась і вийшла з кімнати. Почувши, що двері зачинились, дівчина підскочила і сіла на ліжку. Особливого бажання бачити Ніла у мене не було, але відмовитись я не могла і він би знову придумав якусь причину.