Глава 6

– Давай, пташечко, твій вихід! – гукнула Стефі, спускаючись зі сцени, і, підморгуючи мені.

Я кивнула та натягнула на губи спокусливу посмішку, поки дівчина відсовувала бокову завісу. Зазвичай повний зал пустував, столики давно прибрані та залишились лише три шикарних крісла, у яких сиділи солідні чоловічки прямо перед самою сценою. По усіх кутках була розставлена охорона, що не аби як збентежило мене. Це були високі владні широкоплечі чоловіки в уніформі, деякі з них інколи підморгували мені, що ще більше мене нервувало.

– Ти впораєшся! – прошепотіла Елла, підбадьорливо усміхаючись. – Кицю, ти не вперше танцюватимеш для становитих гостей, просто пам'ятай один твій погляд, це вже спокуса. 

Стефі видала лише тихе хіхікання та відчинила мені великі двері у VIP- кімнату, де я одразу ж помітила владного чоловіка у кріслі посеред кімнати. Але одна річ мене збентежила, в парубка були зав'язані очі. 

Ще раз видихнувши та натягнувши зухвалу посмішку, дівчина почала повільно виходити на сцену і при цьому майстерно крутити задом у такт легкій музиці. Світло у кімнаті вимкнули, лише білий прожектор, що супроводжував тонку фігурку дівчини, дозволяв бачити кожен вигин її тіла. Мерін не бачила нічого нікого. 

"Для себе! Ти танцюєш лише для себе" подумки повторювала дівчина, легенько обхоплюючи руками пілон. Чорний шкіряний убір ідеально виділяли її фігуру. Її тіло спокусливо терлось об пілон, а погляд був прикутий до темряви навпроти, хоч і обличчь вона не викривала, Мерін вперто намагалась розгледіти хоча б якусь деталі. Єдине, що їй вдалось побачити це були великі окуляри. Видихнувши із полегшенням, дівчина продовжила крутитись біля жердини, ковзаючи по ній своїм тілом.

"Хух, напевно це якийсь в віці чоловік" – подумала дівчина, що ії дуже сподобалось.

***

Нарешті я вбігла в свою гримерку, щось не давало мені спокою і заставляло задуматись про того чоловіка. Коли він торкався моїх бедер, коли я крутилась і терлась об нього, його рухи, тіло, все у ньому було якесь не таке. Поки Елліс і Теобальт супроводжували його до виходу, я ривком зірвала із себе тісний невдалий корсет і тенісну міні-юбку і поклала назад на комод. Влізши у своє плаття, в якому я й була з самого початку, в кімнату ввірвались Елістон і Тео. Усмішки не спадали з їх обличчь. 

– Що ви так усміхаєтесь? – з докором вирвалось у мене.

– Ти була на висоті, пташечко! – вигукнула Елліс, підбадьоруюче піднявши кулаки.

– Годі, це було звичайно. Нічого такого незвичайного.

– Ні, дівчинко, це було суперово! Ти йому сподобалась, – підморгнула мені Елла. – Він зажадав, що ти спустилась до нього опісля.

– Навіщо?

– Він хоче тебе бачити. Шалені гроші, люба, він заплатить шалені гроші!

– Що? Які ще гроші? – з недовірою запитала я. – Ти хочеш мене продати. Ні, Елл! Ніколи в житті!

– Я не шльондра! – істерично запищала я, відступаючи назад.

– Сто тисяч, пташко. Сто тисяч! – наполягала Елліс.

Я відійшла від них і сіла за туалетний столик. Вмить в кімнату ввірвався Ніл, що ще більше налякало мене.

– Ніл! Вони хочуть продати Мене, як повію. Я ж не булу спати з ним за гроші. Я не проститутка, я ж лише танцівниця! – роздратовано викрикнула я.

Хлопець підійшов до мене і взяв мене за плечі.

– Так, кицю, ти – ніяка не повія. Чоловік забажав, щоб ти виконала танець у нього на святі. Що ці бовдури тобі наговорили? – мовив хлопець, косо дивившись на Елліс і Тео. – Ти ж знаєш про правило "не чіпати товар" в нашому клубі? Так от якщо він чи його виродки-друзі захочуть з тобою щось зробити, ми про це дізнаємось. Ти поїдеш на зустріч із навушником, щоб ми про все чули і знали. Тож, не бійся, крихітко, все під моїм контролем. 

– Лише танець і не більше! Ніхто, окрім Мене, не має права торкатись тебе. Зрозуміла? – сказав Ніл поруч із моїм вухом і зжав моє горло не неможливого болю, від чого я видала стон.

Я проковтнула важкий ком у горлі і знову почала збиратись. Навколо Мене чаклувати візажистки та перукарі. Після повного кардинального змінення я не впізнала себе. Макіяж, хоч і зробив мене привабливішою, але старшою на років 5, а зачіска була наскільки важкою та некомфортною, що мені інколи доводилось схиляти ії, щоб не втратити рівновагу. Сукня, яку мені підібрали була жахливою. Сказати, що вона була вульгарною, це нічого не сказати. Вона була – прозорою!

Це ж абсурд! Як таку сукну взагалі можна одягати. Але так як вибору у Мене не було я їі одягнула. Через хвилин 30 після зборів Мені повідомили, що клієнт прислав за мною машину. Я вийшла із закладу та, попрощавшись із Елліс, сіла в автосалон.