Глава 3

Субота. Хоч я і хотіла сьогодні, у вихідний день поспати трішечки довше, але, чи то тьмяні промені сонця, чи гучний голос мами під дверима моєї кімнати, який щоразу нагадував мені про сьогоднішні курси Брук, на які я мала піти – не дали мені цього зробити . Я прокинулась зовсім неохоче, та швидко без вагань зібралась і пішла снідати. Сьогодні до нас заїхали моя сестра Ріана і її чоловік Маттео і коли я прокинулась вони вже сиділи за столом і снідали. Я була у домашньому одязі, велика сіра в'язана кофта і довга джинсова спідниця, яку я востаннє одягала років у сімнадцять на концерт до Саманти, хоч моя колишня подруга і не була всесвітньо відомою співачкою, я все ж пішла підтримати її. 

Коли я вийшла із кімнати у такому вигляді і сонною, ніхто не намагався мені дорікнути, всі просто мовчки поглядали за моїми діями. Я ніколи не снідала перед школою чи університетом, тож і сьогодні навідріз відмовилась і всього на всього випила чашку кави, але приєдналась до цікавої розмови сім'ї. Тата, як завжди не було, він рідко з нами снідав,а частіше це робив у буфеті в офісі або в кафе, тож я не була здивована його відсутністю. Ріана була щиро здивована моєму вибору щодо кулінарії, хоч вона і постійно говорила, що я ні на що не здатна, все ж підтримала мене у цьому. Вона звісно ж згадала про випадок, коли мені було 14 років і я захотіла спекти торт за рецептом, який знайшла в інтернеті і, якщо не брати до уваги підгорілих коржів, поламаної духовки і кухні, яка була вся в диму і ледь не згоріла, то я його приготувала. Мама говорила, що тоді мене врятував сам Бог, тому що тато забув гаманець удома і вирішив повернутися. Якби він прибув додому хоча б на 5 хвилин пізніше, страшно подумати щоб тоді було. І після того випадку я нічого не готую сама, хіба що тільки підігріваю і то лише з дозволу мами.

Цю пригоду батьки згадували не раз, а мені чомусь було зовсім не смішно, тож коли в черговий раз сестра заговорила про це я із впевненістю встала зі стола і повернулась у свою кімнату.

Десята нуль п'ять - саме час іти, а я так не хочу…

Я взяла сумочку і направилась до виходу. Ззаду я чула глузливі насмішки сестри і поклики на удачу, щоб не спалити сусідську кухню від свого "улюбленого" зятя. Я чемно подзвонила у дзвінок, дверей які знаходились поверхом нижче наших і на мить відійшла назад, в котрий раз обдумуючи чи правильно я все роблю. Однак не пройшло і хвилини, як двері переді мною відчинились. 

– Привіт! Я так рада, що ти все ж прийшла до мене. Хутчіш проходь за мною – привітно сказала Брук і я, так неохоче, попрямувала за нею.

У кухні також була тітка Мері, яка як і донька чемно привіталась зі мною. Наступні кілька хвилин проходили в тишині, дівчина подала мені кофейного відтінку фартух і посадивши мене напроти кухонного стола, взялась разом із мамою готувати стійку до кулінарних шедеврів.

– Скажи, а ти коли-небудь щось готувала, чи хоча б пробувала? – раптом запитала в мене тітка, від голосу якою я здригнулась. 

– Ттт.. так, я декілька разів пробувала готувати, але.. ці спроби не увінчались успіхом. Я здебільшого звикла замовляти їжу, а самостійно я можу хіба що розігріти щось у мікрохвильовці. – відповіла я, із кривою усмішкою на обличчі, на що тітка лише голосно і дзвінко розсміялася. 

– Це нічого я теж у твоєму віці не вміла готувати, але й мама Мене не заставляла це робити, якщо у мене не було бажання. – мені чомусь стало цікаво слухати ії розповідь, я навіть знайшла у ній щось схоже до себе і навіть за була про своє не бажання сюди приходити, - коли я одружилась ми жили із свекрухою, тож готувала здебільшого вона, а я лише стояла поруч, однак це не стало проблемою, вона була дуже доброю до Мене і завжди захищала перед чоловіком, який неодноразово заставляв навчитись готувати, мовляв, йому соромно перед друзями, дружини яких все вміють робити по дому і прекрасно готують. – ми весело розсміялись, вона була приємною жіночкою і я з нею поладила. 

– Але ж ви зараз вмієте готувати? – запитала я одягаючи фартух, який до цього був у мене в руках.

– Так, але я навчилась готувати уже після 4 років шлюбу. Коли я народила Кайрена, мені набридло, що щоб щось приготувати я завжди просила свекруху, тож із 5-ти місячним сином я брала уроки кулінарії на дому. – із не прихованою усмішкою продовжувала вона, коли із іншої кімнати нарешті вийшла Брук із купою різних знарядь, яких я раніше навіть не бачила.

Я трішки незрозуміла, хто такий Кайрен, адже мама мені говорила, що в неї лише одна дитина і це – Брук, тим більше я ніколи не бачила, щоб до неї приїздив хтось ще, але мої роздуми перебила дівчина підходячи до кухонного стола із величезною коробкою всіляких речей.

– Спочатку тобі потрібно знати декілька елементарних речей, іди сюди допоможи мені все розкласти. – веліла дівчина і я швидко підбігла до неї.

В коробці знаходились багато речей, які мама часто використовує для приготування їжі, не менша кількість різних ножів і всякого іншого барахла. Коли ми усе розклали дівчина посадила мене біля нього і сіла поруч.

– Почнемо із теорії. Записуй.. – я миттєво дістала із сумки блокнот, який недовго придбала для цих курсів і ручку. 

Я ні на слово не відставала від неї і хоч не розуміла жодного зі, сказаного нею, все ж намагалась запам'ятати всю інформацію, яку дівчина доносила. Пройшло доволі багато часу, коли в Мене заболіло зап'ястя, адже я давно так багато не писала, а на лекціях, ми працювали більш усно, ніж писемно.

– Поки що це все. – нарешті промовила Брук і я відклала блокнот. – тепер ти маєш запам'ятати ці види ножів і для чого вони використовуються – констатувала Брук, жестом показуючи на велику купу інструментів, я знову насупилась і жалісливим поглядом дивилась то на неї то на місіс Вільс. 

Я швиденько оглянула всі ножі, одні були великими і тупими, другі маленькими із різними зубчиками, які здаються зовсім гострими. Коли дівчина брала у руки кожен ніж, вона з різних сторін демонструвала його по новому і неодноразово проходилась великим пальцем по його лезу.