Глава 2

Котики, пробачте, будь ласка, за не зручність, минулу частину букнет чомусь видалив, мовляв за недотримання авторських прав, а ще раз опублікувати її у мене не виходить тому я вам коротко розповім, що було.

Після приходу до сім'ї Аддерлі Брук, Мерін вирішила піти прогулятись та купити корм для своїх морських свинок і там зустріла Кайрена, почувши як його хвалят його друзі і присвоюют йому її виграш, дівчина не стрималась і розповіла їм правду, цим самим осоромивши хлопця. Додому вона прийшла геть без настрою тому відразу заснула. 

Сьогодні був напрочуд важливий день, мій проект затвердили із комітету,тому сьогодні я мала виголосити свою промову серед усіх абітурієнтів. На честь такого мій "улюблений" паскуда-зять навіть дозволив узяти його машину, тому моїй настрій був на висоті. Я геть не хвилювалась щодо промови, тому швидко без зайвих думок дібралась до університету. 

Я вже йшла коридором до зали, де мала відбуватись зустріч і перебирала папери в руках, зібравшись з думками я повертаю до кабінету, де бачу жахливу картину. Прямо переді мною стоїть та сама купка хлопців, серед яких тей самий Кайрен.

Боже, допоможи мені..

Дай сил пережити ще одну сутичку з ними..

Побачивши, що вони ніяк не звертають на мене уваги, я полегшено зітхнула і попрямувала далі. Раптом я відчула позаду якийсь рух і за мить мене хтось штовхає і я падаю. Папери, що я тримала в руках, розлітаються у різні сторони. Я чую насмішки позаду себе, мені стало не по собі. Я помітила, що у мене на очах вже почали виступати сльози, але я зовсім не хотіла в показати себе в їхніх очах слабкою. Я сіла на підлогу і почала збирати свій доклад. Невдовзі до мене підійшов хлопець і сівши поряд зі мною допоміг позбирати папери. 

– Аароне, ти, що їй допомагаєш? - почався насмішливий голос позаду – вона така жалюгідна.

Позбираючи папери я піднялась, як і той хлопець, що мені допоміг. 

– Ти закінчив? – промовила я дивлячись в очі хлопцеві, він був на голову вищий за мене, тому, щоб звернутися до нього, мені потрібно було закинути голову назад – поясни, те, що ти тільки що сказав. 

Компанія, яка спостерігала за цим в мить перестала сміятись. Настала непорушна тишина. Можна було б почути як падає булавка.

– Це ти мені? – зі скептичним погляд мовив хлопець. – ви це чули, хлопці, як вона говорить зі мною. Ким ти себе уявила, що так зі мною розмовляєш. – хлопець підійшов до мене і почав роздивлятись мене з ніг до голови. 

Раптом в боку закололо, що траплялось напрочуд рідко. Я відходила від нього все дальше і дальше і от я сперлась на стіну і більше не було куди тікати. Хоч мій погляд був дуже презирливим, по тілу пробігли мурахи. І хтозна, що б трапилось, якби з кабінету не вийшов асистент і не покликав мене всередину. Настрій і думки, що я чудово виступлю вмить розсіялись і я з вологими червоними очима зайшла в кабінет. Незважаючи на мій тремтячий голос і хвилювання, я все ж чудово виступила і залишалось чекати листа про результати щодо проекту. Коли я поверталась нікого уже не було, то й добре, інакше я потрапила б у великі проблеми.