Глава 32

Від моменту знайомства з Лоуренсом у домі панувала дивна тиша. Мортімер був зайнятий справами, а Емілі намагалася проводити дні подалі від головного крила. Вона вже добре знала, в які години можна пройти коридорами, не ризикуючи зустріти господаря, і якими дверима швидше потрапити в сад.

Цього ранку вона вийшла на подвір’я. Осіннє сонце було м’яким, у повітрі пахло вологими листям і свіжою землею. Місіс Уолет стояла з кількома служницями, тримаючи в руках список.

— Пам’ятайте, — говорила вона, — маркіз хоче, щоб усе було на найвищому рівні. Гості мають відчути, що їх тут чекали.

Емілі мимоволі уповільнила крок.
— Він справді так багато уваги приділяє підготовці? — тихо спитала вона, коли жінки розійшлися.

— Авжеж, — відповіла місіс Уолет, немов це була найочевидніша річ у світі. — Ви ж знаєте, як він піклується про гостей. Минулого року його давній друг приїхав із родиною, то маркіз особисто обирав кімнати для дітей, навіть замовив іграшки з міста.

Емілі кивнула, але всередині щось засумнівалось. Піклується… Він?

Вона продовжила прогулянку. Проходячи через внутрішній двір, побачила Мортімера. Він стояв поруч із садівником, уважно розглядаючи якісь кущі. Руки в кишенях, погляд зосереджений, але обличчя спокійне.

— Тут треба зрізати старі гілки, — пояснював садівник, — інакше квіти не зацвітуть наступної весни.

— Гаразд, але тільки ті, що справді заважають, — відповів Мортімер. — І скажіть хлопцям, щоб принесли вам нові інструменти. Не можна працювати тим, що ледве ріже.

Він говорив м’яко, навіть з ноткою турботи. Садівник усміхнувся, кивнув і подякував.

Емілі пройшла повз, намагаючись зробити вигляд, що не слухає. Але серце чомусь стиснулося. Це був зовсім інший тон, ніж той, яким він зазвичай звертався до неї.

У бібліотеці, куди вона пішла після прогулянки, дві молоді покоївки прибирали полиці. Вони тихо перемовлялися, але Емілі все одно почула уривки.

— Наш маркіз — золота людина, — сказала одна. — Мій брат в лікарні, так він сам оплатив лікування, навіть не чекаючи прохання.
— Я теж чула, — відгукнулася інша, — що він допоміг родині кухаря, коли в них згорів будинок. І ще вчора наказав купити новий посуд для кухні за власний рахунок.

Емілі вдавала, що читає, але слова чіплялися за свідомість, наче реп’яхи. Він для них — благодійник. А для мене?

Увечері, коли вона проходила повз їдальню, звідти долинав сміх. Вона зупинилася у тіні дверей.
Мортімер сидів із Лоуренсом і кількома старшими слугами. У руках — келих вина, на обличчі — легка усмішка. Він жартував, а всі за столом сміялися щиро, навіть трохи голосніше, ніж було потрібно.

Він підлив вина старому економові, щось тихо сказав йому, і той розсміявся, струшуючи головою. Потім повернувся до кухарки, спитав про її доньку, і та засяяла.

Емілі відчула, як у грудях з’являється важкий клубок.
Він може бути таким… але не зі мною.

Вона повернулася у свою кімнату, намагаючись відкинути цю думку. Але в голові вперто крутилася картина: теплий, відкритий Мортімер — і той, якого бачить вона. Два різні чоловіки в одному обличчі.

Наступного ранку, на сніданку, він привітався до неї звично коротким кивком.
— Пані Емілі.

— Маркізе, — відповіла вона, зосереджено наливаючи чай.

— Ви виглядаєте задумливою, — його голос був рівний, без жодної емоції. — Можливо, Лоуренс вас чимось образив вчора?

— Ні, — вона поставила чашку, намагаючись не зустрічатися з ним поглядом. — Просто думаю.

— Це небезпечно, — сухо зауважив він. — Ви ще вирішите, що я не такий вже й поганий.

Вона підвела на нього очі.
— Думаю, що кожен показує лише ту сторону, яку хоче.

На мить у його погляді щось змінилося — ніби він хотів відповісти, але передумав. Він лише злегка всміхнувся, і ця посмішка чомусь видалась їй майже хижою.

Весь день вона уникала його, хоча тепер не могла позбутися відчуття, що він помічає кожен її крок.
В той час як слуги готувались весь день  до приїзду хрещеної Мортімера, Емілі думала як пройде завтра та зустріч. Яка вона, та жінка, яка дуже важлива для Морті, атже вона знає його най потаємніші секрети,  саме вона, а не його мати, яка ще поки не знає нічого і міцно спить навіть не здогадується, що відбувається в житті її сина насправді..