Моя Емілі
Глава 24
Емілі відтоді поводилась інакше. Вона все ще чемно віталася, відповідала на запитання, але в її голосі з’явився ледь помітний холод. Раніше її погляд легко ковзав по ньому, тепер же він частіше зупинявся на чомусь далекому, наче вона розмовляла з ним лише з ввічливості.
Мортімеру це не подобалося.
Звісно, він не мав наміру зізнаватися собі в цьому, тим паче — комусь іншому. Але щоразу, коли вона уникала його погляду, в нього всередині щось стискалося.
Він намагався говорити з нею як завжди — з легким жартом, трохи іронічно, наче все у світі під його контролем. Але що більше він жартував, то сухішими ставали її відповіді
Вона підвела на нього погляд — спокійний, без емоцій.
— Зрозумійте я не хочу вашої компанії, — відповіла тихо, і, обійшовши його, пішла до дверей.
Морті так і залишився стояти. Господар маєтку чомусь відчував, як у грудях наростає неприємне тепло.
Що за нісенітниця? — подумав він. — Вона всього лише дівчина…
У той же вечір він наказав Оліверу підготуватись...
— Будемо приймати гостей, — кинув він між іншим, коли слуга поцікавився причиною.
— Кого саме, сер?
— Мою хрещену… і Лоуренса. — Мортімер замовк на мить, а потім додав: — Можливо, хтось нагадає тут деяким людям, що я все ще господар цього дому.
Олівер ледь помітно усміхнувся, але промовчав
#3340 в Любовні романи
#84 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 23.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
