Глава 9

(Монолог)

Я пішов розтоплювати камін, бо вечорами тут дійсно пробирає дикий  холод.
Зробивши діло, я взяв трохи тютюну і пішов курити на веранду. Навіть попри сильний холод я роблю це , бо інакше не засну. Викуривши необхідну для мене порцію, я пішов до кухні. Потрібно щось приготувати. Добре що з цим проблем у мене немає. В гірших умовах я не стаю дуже вередливим і їм все максимально просте та зрозуміле. Ця звичка в мене з’явилась після навчання в кавалерійському училищі. Там ніхто сильно не переймався стравами: що дали поїсти, тому і радій. Ось чому я сильно не роблю акценту на їжі в своєму житті.  Хмм… так…думаю приготую суп, на вечір мало б вистачити. Зараз розтоплю пічку, і поріжу все що мені потрібно .  Воду я вже поставив, так що поки почекаю коли почне закипати.
    Ем… чого тут така брудна підлога, дивно якось, гості тут дуже часто не бувають. Що ж, тут була десь ганчірка в шафці внизу. О, так ,є ! Чудово, зараз все протру…
     В принципі  все, діло зроблене. Потрібно кинути в каструлю овочі…так…є.
Поки суп вариться, піду до Сенді , потрібно, принести, ще сіна, щоб йому вистачило на ніч.
(через деякий час)
Так, Сенді я погодував, тепер і моя черга. І що там суп ? О, готовий ! Прекрасно, нарешті  я поїм, цілу дорогу було взагалі не до цього. Ех, давненько я сам собі не готував, навіть трохи скучив за цим…
Вийшло доволі таки непогано. Потрібно помити посуд чим я зараз і займусь…
   Все справу зроблено, в принципі можна спати спокійно на новому місці.
    Правду кажучи…тепер після вечері мене цікавить  лише два питання: яким видасться завтрашній день, і що принесе він у моє життя ?...

На ранок була хмарна погода. Щиро радію, що не дощить і вже чудово.
Чого на даний час я бажаю так це кави,. І по-швидше . Розтопив вогнище, поставив води. Коли скипіла, залив чашку і зробив ковток. Так… ранок в принципі почався непогано. Вийшов на веранду, глянути на краєвид. Воно цього варте… Дерева вогнистого відтінку, мають чаруючий ефект, це я на сто відсотків знаю. Цей тихий шелест дійсно створює спокій на моїй душі.
Тепер можу відпочити від поважних вельмож, від з’їздів та нарад. Тільки природа та я … ну гаразд , ще декілька селян які живуть тут, хоча мені вони зовсім не заважають.
      Цікаво, що там вирішила моя матінка.  Невже прийдеться послухати її і зробити так як хоче вона ?  Тільки ранок наступив, а мене вже навідують недобрі думки… Просто це все ж таки не справедливо по відношенню до мене. Мама вийшла заміж за батька, бо полюбила його, а він її. Питання: а я взагалі вважаюсь, для неї людиною, яка має свої емоції та почуття, чи для неї  я просто вагомий вклад в нашу заможну родину? Якщо я одружусь примусово то явно не буду довіряти своїй судженій. Коли не маєш почуттів, воно складається  тільки так і ніяк інакше. Та й взагалі, почуття… пф… що вони варті ? В мене завжди холодний розум, і був, і залишається до сих пір. Почуття…для мене це не властиво.  Я звик думати головою і дуже всім раджу це робити, дуже корисна штука, знаєте.  Звісно в мене були прихильниці. Та й і зараз вони є, але сенсу…
Всі кажуть колись ти зрозумієш, відчуєш. А я досі не розумію про що вони. Вірити в казки не в моїх інтересах. Я інший. Розсудливий. Раціональний. Холодний.
 Я інший…