Глава 8

Для подорожі мені відібрали коня Сенді, якого я недавно викупив з націнкою, у знайомих, які продали свій іподром. Сенді був молодим скакуном із золотистою окрасою.
Я поки що не знав на сто відсотків, як з ним поводитись, але думаю серйозних ускладнень не мало б виникнути.
— Любий , Сер Мортімер, Я попіклувалась  про все необхідне, для, вас, у подорожі, то ж всі речі вже відправились в будиночок,  за Норд-Ендом, для вашої ж зручності, — доклала місіс Уолет.
— Чудово, дуже, Вам, вдячний місіс Уолет.
— Бажаю, Вам, легкої дороги.
— Дякую, місіс Уолет, бережіть себе, — сказав Мортімер.
— Не переживайте, все буде в порядку.
— Я знаю… Отож, треба рушати.
(Від лиця Мортімера)
Попрощавшись, з усіма своїми підданими, я сів на коня і виїхав за ворота свого маєтку.
  ( через деякий час)

В принципі через декілька годин я з Сенді подолав відстань що розділяла тепер нас з Норд-Ендом. Цього разу дорога не була важкою, як це буває зазвичай, тож я зрадів цьому не на жарт.  Будиночок в якому я залишусь на декілька днів, трохи менше за розмірами ніж той де живу я. Але в принципі він світлий і доволі затишний, тому жалітись немає чого.
    Отже , Сенді я відправив у стійло, дав йому води і попоїсти, а сам відправився до головних дверей.
Так я побачив двох чоловіків, які порались з моїми речами, які мені привезли з містечка.
— Добрий день, сер, — привітався один з чоловіків.
— Добрий день, хлопці .
— Все необхідне ми привезли і віднесли в будинок, — сказав другий чоловік.
— Швидко ви справились, що ж, дуже дякую вам.
— Раді  допомогти сер. Гарного відпочинку, — промовили хлопці
— Дякую. Бажаю гарно вам добратись назад у Норд-Енд.
— Дякуємо сер, — відповіли чоловіки.
В той час як хлопці порались з каретою, щоб їхати назад  додому, я пішов всередину будинку трохи відпочити від далекої дороги.