Глава 6

Маєток Мортімера
— Ви справді збираєтесь їхати, сер ?
— Так, Олів, мені потрібно днів три або чотири для розрядки, — відповів Мортімер.
— Стомились за цей тиждень, сер, — запитав Олівер.
— Чесно кажучи, я стомився не лише цього тижня. Цілий місяць був дуже щедрим на події, особливо ті що стосуються моєї нової посади. Зовсім недавно  я запросив своїх знайомих  аристократів до маєтку, щоб відсвяткувати своє підвищення. Було потрачено стільки коштів, щоб справити достойне враження на них: дорогі вина, вишукані страви, нідерландський табак. Я знаю все чого потрібно таким як вони. Був ще шанс прочитати свою прозу, але тоді в мене не було потрібної  належної  підготовки. Але мої приятелі залишились з приємними враженнями, і це в принципі все чого я добивався.
— Проявлення хитрощів, вам, трохи притаманне і передалось , від батька, — усміхнувся Олівер.
— Знаєш, Олів, якби мені таке сказав хто-небудь  інший напевно я б образився на нього, — засміявся Мортімер.
— Ви, думаю знаєте, що я не хотів би, щоб я, Вас, образив, — промовив Олівер.
— Так,  тому я і не збираюсь ображатись на тебе… До речі, що там з питанням, яке стосується коней, бо мені потрібно скоро буде вирушати, а мій кінь досі не в строю.
— Так-так, сер Вайт, приїздив позавчора коли вас не було в маєтку. Просив вам передати, що Ваш кінь поки не готовий до подорожей, навіть коротких.
— Отже прийдеться замінити Крістофера на когось іншого на деякий час. Чесно кажучи, мені з ним найспокійніше йти в походи, але нічого не зробиш, — зітхнув Мортімер.
— Не переживайте, сер, думаю з вашим конем все буде в порядку. А поки що я йду скажу гувернантці Місіс Уолет, щоб вона, приготувала, Вам, всі необхідні речі для подорожі.
— Гаразд, дякую тобі Олівере, — усміхнувся Мортімер, а сам, взяв газету і пішов на терасу читати новини.