Глава 5

З самого малечку я жив в достатку і не знав що таке коли немає коштів. Батьки завжди прививали мені любов до всього що стосується вищого суспільства: від кінного спорту до музичних інструментів. З самого малечку я був повинен навчитись поважати високе мистецтво і культуру яку наслідували мої батьки.  І я вчився. Я навчався грі на фортепіано та скрипці. Мене навчали технічним наукам, кораблебудуванню , історії , літературі, мистецтву і це все мало привчити мене до тої думки, що я заслуговую бути  у вищому світі. Чи хотів я цього будучи дитиною ? Думаю відповідь очевидна ! Але моє майбутнє було повністю визначене моїми батьками. Вони хотіли аби  все чого я бажав у своєму житті  це бути членом вищого суспільства та рівнятись на нього.  І в принципі їх очікування справдились. Я дуже полюбляю бути серед розумних людей які завжди розкажуть щось цікаве або дадуть  цінну пораду.  Це все звісно чудово проте було дещо таке що не могло  зрівнятись в моєму розумінні ні з чим — це простота селян і надзвичайні пейзажі сільської природи. Ці два аспекти тягнули  в селище кожен раз коли  наступала духовна пустота і світське життя  для мене ставало менш привабливим в певний момент. Я любив провести декілька днів в селищі недалеко від нашого Норд-Енду залишаючись з власними думками сам-на-сам. Два роки тому мій приятель, сер Бенджамін  купив там невеликий будиночок у свого знайомого і час від часу ми навідуємо цей маєток коли є вільна хвилинка . Тут недалеко є ставок і старовинний ліс, що оточує село. Природа здійснює заспокоюючий ефект на мене, тому я полюбляю бути ближче до неї.  З’єднуючись з природою я відновлююсь духовно вона допомагає мені втекти від своїх обов’язків хоча б на деякий час. Так…природа Англії доволі холодна але як факт  вона красива водночас, тому я з впевненістю можу сказати що бачу її наскрізь.