Епілог. Роман.

#тридцять сьомий тиждень вагітності

Ми з Юлею повернулись до мого будинку. Все ж, після того, як я помирився з батьком, він наполіг, що мій будинок це мій будинок, так само, як і частка в компанії. Однак щодо частки я вирішив бути наразі просто акціонером і відкрити власну справу. 

Хай у мене було не дуже багато збережень, але цього цілком вистачило, щоб за наступні місяці вагітності Юлі запустити свій власний італійський ресторанчик. 

На диво, домашня атмосфера і кухарі з італії швидко закохали в себе київських любителів смачної їжі високого класу.

 Я навіть не думав, що все так швидко окупиться і зараз готувався до відкриття наступного ресторану мережі. 

Вирішив, що для початку відкрию три ресторани італійської кухні, а потім вже буду експерементувати з кухнями світу.

Юля все хотіла, щоб ми відкрили кайтен з японською їжею, але я поки що не ризикував з цим. Вирішив спочатку добитись стабільного доходу з італійськими ресторанами.

Батько пишався мною, завжди ставив в приклад брату і Ярині. Ярина і сама здивувалась, наскільки легко в мене все виходило. 

До речі, наші родини стали трохи більше спілкуватися останнім часом. Принаймні, наші батьки, схоже, вирішили всі нюанси, бо нарешті зовсім нещодавно батько Юлі запросив всю мою рідню на вечерю.

Ми до речі теж були запрошені. 

Родичі спілкувались, все було дуже навіть непогано. От тільки моя сестра і брат Юлі весь час кудись виходили. Це здалось мені підозрілим і коли вони знову вийшли, ніби як "по черзі", коли батьки пішли грати в більярд, а мами на кухню, я все ж не витримав і прошепотів Юлі:

— Мені здається, чи вони весь час виходили надто одночасно? Твій брат і моя сестра… — уточнив я.

— Ага. я теж помітила… Може, прослідкуємо за ними? — змовницьки прошепотіла Юля. 

— Давай, — я кивнув і усміхнувся. 

Ми встали з-за столу і пішли на другий поверх, бо на першому ніби їх не було видно. Коли піднялись нагору, я показав Юлі знак "Тихо", приклавши пальця до рота. І ми підійшли до кімнати Артема.

Майже одразу почули звідти голос моєї сестри: 

— Артеме, ну ти ж бачив, що у мене відкрита сукня. куди це годиться, залишаться сліди і всі здогадаються!

Я закотив очі. 

— Та ну, ніхто не здогадається! — відповів їй Артем, а потім ми почули тихий видих Ярини і звуки поцілунку. А ще, здається, він її до меблів притис, бо щось таки ніби змістилось з меблів, судячи зі звуку. 

 — Краще нам піти донизу, — одними губами сказала Юля і усміхнулась. 

Я кивнув і ми пішли до сходів і вже там я сказав:

— Ну такого я точно не очікував… А що як вони там прямо зараз, ну… Прямо при батьках, капець. 

 —  А ти що, ревнуєш свою сестру? Сам на Артема нападав за таке, — пирхнула Юля.  — А тепер опинився в його шкурі?

— Ні, він в тебе закоханий був, це не те ж саме, — я похитав головою. — Я навіть уявляти щось таке не хочу, фу… 

 — Ой, — раптом сказала Юля. — Здається, у мене води відходять… Мабуть, треба збиратися до пологового… А я думала, що це буде ще не зараз… Я ще не готова…

— Ого… Вже відійшли води? Ну… Давай викликати швидку… Я зараз викличу! А ти дзвони до своєї лікарки!

Я трохи хвилювався. Але все одно це було відносно приємне хвилювання.

В цей день я стану татом. І почнеться нова сторінка нашого життя. Але хоч на цій сторінці, хоч на тій новій, я був впевнений, що я завжди кохатиму Юлю і дуже сподівався, що вона так само завжди кохатиме мене. 

Вона стала сенсом мого життя. А зараз на світ мав зʼявитись мій другий сенс… Так, було трохи страшно, але я знав, що ми зробимо все, щоб бути щасливими, бо ми з Юлею кохали одне одного і вже зараз дуже любили нашу дитину…