81. Юлія. Нічого вже не змінити....

Я дивилася на Артема, і мене ніби розривали навпіл два почуття — мені було шкода його і водночас я розуміла, що те, про що він говорить, є неможливим…

 — Я знаю, що  ти мене любиш, і я тебе люблю, — сказала я. — Але для мене ти брат і завжди залишишся братом… Я не хотіла б, щоб щось змінилося…

— Але я тобі не брат, Юлю. Ми не родичі, як ти не розумієш… Я можу бути ближчим за брата. Я завжди тебе оберігатиму, ніколи не ображу, як він… 

При згадці про Рому я відчула, що мої очі знову на мокрому місці. 

 — Рома не ображав мене, це я зробила йому боляче, відштовхнула, викреслила із свого життя… — сказала я.  — Але це був мій вибір, я більше ніколи не матиму стосунків і повністю присвячу себе моїй дитині…

— Це неправильно, — Артем зітхнув. 

 — Однак це єдиний можливий варіант для мене. Я сподіваюся, що ми більше не будемо повертатися до цього питання. Я люблю тебе і не хочу, щоб наші стосунки погіршились, мені важлива твоя підтримка і твоє розуміння… — сказала я схвильовано. — Але давай залишимося братом і сестрою. як це було раніше… Добре?

— Сподіваюсь, трохи пізніше ти таки передумаєш, — він зітхнув.

 — Навряд… Але якщо тобі так легше, ти можеш сподіватися… Проте я б хотіла, щоб ти знайшов собі хорошу дівчину і був щасливим з нею….

— Я тебе все свідоме життя кохав. Невже ти думаєш, що я не намагався закохатись в когось іншого? — Артем зітхнув.

 — А я кохаю Рому і не зможу це змінити, — прошепотіла я. — Хто, як не ти, зрозуміє мене…

***

Ввечері я пішла спати раніше. Подумала, що  можливо, вранці всі мої проблеми вже не здаватимуться такими безнадійними. Але заснути не могла, крутилася у ліжку. навіть хотіла написати Ромі. 

Відкрила чат із ним і набрала:

“Мені так тебе не вистачає. Вибач, будь ласка, я була не права. Давай спробуємо почати все спочатку…”

Але Рома був не в мережі. 

Я подумала трохи і стерла попереднє повідомлення,  подумавши, що воно може виглядати так, немов я нав’язуюся Ромі. Вирішила написати йому більш нейтрально.

“Як ти? Все добре? Мені якось сумно, може, нам зустрітися і поговорити?”

Але його все ще не було, моє повідомлення лишилося непрочитаним. Подумавши трохи,я видалила і цей меседж, вирішивши, що краще напишу йому вранці, коли він з’явиться в мережі. Може, ми все ж помиримось і почнемо все спочатку? 

Але коли я прокинулась і взяла в руки телефон, то зрозуміла — мої сподівання не здійснилися. 

Я побачила на новинному порталі фото Роми, який танцював у барі з якоюсь фіфою. Його руки лежали в неї на талії, а вона закинула долоні йому на плечі і безсоромно притискалася до нього всім тілом…

Отже, таке було його кохання — лише за один день воно зникло, і він уже знайшов мені заміну… Мені стало так боляче і соромно, немов я стояла перед великим натовпом повністю роздягнена. Захотілося знову лягти до ліжка, заплющити очі і прокрутити своє життя назад до того моменту, коли я прокинулася і ще не взяла до рук той клятий телефон…

Але вже нічого неможливо змінити, це сталося — Рома знайшов собі іншу дівчину і забув мене так швидко, чого я не очікувала від нього. Значить, він і не кохав мене? Все, що було трапилося між нами, було лише грою?

Мені захотілося води, я вийшла з кімнати, щоб піти на кухню, але коли стояла на сходах, в голові запамарочилося, а в очах  все потемніло. Останнє, що я пам’ятаю, це падіння і сильний біль, що пронизав усе тіло…