79. Юлія. "Просто дай мені шанс"

Коли я приїхала до батька в лікарню, він одразу помітив, що я засмучена. Я не хотіла, щоб йому стало гірше через мене, але тато занадто добре мене знав, щоб не зрозуміти, що коїться у мене на душі. 

 — Тату, Артем вже все мені розповів. — сказала я. дивлячись йому в очі.  — Чому ви мовчали увесь цей час? 

— Ми з мамою не хотіли тебе засмучувати, — він зітхнув. — Будь моя воля, ти б взагалі ніколи не дізналась. Що це змінює? Навіщо тобі було це знати?

 — Будь-яка таємниця рано чи пізно спливає назовні, і зараз трапилося те саме. Через це я втратила чоловіка, якого дуже кохала… Через це моя дитина ростиме не в повній сім’ї, — я зітхнула. 

— Я казав, що бути з ним — ненайкраща ідея, — зітхнув батько. — Але хіба ми тебе змушували кидати його? Ви дійсно розійшлись? Ну, це було очікувано. Я сам не хотів ставати причиною вашого розриву. Може, тому зволікав. Не хотів, щоб ти за це на мене ображалась. Але Артем… Йому було важко прийняти, що ти закохалась, тим паче, в сина ворога. 

 — Я сказала йому, що маю подумати… А він наговорив мені усілякого… Що заради мене відмовився від своєї родини, а я заради нього не можу забути минуле… І знаєш, тату, найгірше, що я розумію — він правий. Я не мала б жертвувати майбутнім заради минулого... Але я відчувала, що не можу вчинити інакше…

— Ну, ти не маєш робити все так, як хоче він, я не думаю, що тут Роман має рацію. Якщо тобі боляче бути з ним, хіба ти зобовʼязана з ним бути? — запитав він. 

 — І з ним боляче, і без нього боляче… Здається, я вже ніколи не буду щасливою, — зітхнула я. 

—  Це минеться, мила, — батько торкнувся моєї долоні. — Закоханість проходить рано чи пізно. Потім зʼявиться хтось інший і ти знову закохаєшся. Ти ще дуже молода. І Артем… Він теж завжди буде поруч. 

 — Але Артем мій брат, — я здивовано глянула на нього. — Хай і не кровний, але я не можу про нього думати якось інакше…. Я б не хотіла, щоб у наших стосунках щось змінилося….

— Він завжди тебе кохав. Але так, це твій вибір, я не буду втручатись в це. Але може з часом ти приймеш і його почуття, хто знає. А якщо ні, то ні. Все ж, я все одно сподіваюсь, що ти закохаєшся в когось. 

 — Навряд чи я ще когось покохаю, крім Роми. Він зайняв усе моє серце, і навіть  маленька його часточка не буде вільною для того, щоб зав’язати якісь нові стосунки. Краще мені все життя прожити самій, це мій вибір, — сказала я твердо. 

— Ну, все одно твої близькі завжди будуть з тобою і підтримають. І я, і мама, і Артем теж, — сказав батько. — Не відштовхуй нас, будь ласка. Ми всі тебе дуже любимо.

Я відчула, що на очі мені навертаються сльози. Подумала, що незважаючи на всі проблеми, що навалилися на мене, я маю родину, і це головне…

 — Я теж дуже люблю вас, — прошепотіла я. обіймаючи тата. — Дякую, що ви в мене є…

***

Повернувшись додому, я хотіла швиденько прошмигнути до своєї кімнати, але Артем перехопив мене. 

 — Маєш хвилинку, Юлю? Нам треба поговорити, — серйозно сказав він. 

 — Так, — я зітхнула. — Давай поговоримо, братику. 

Ми увійшли до моєї кімнати і сіли на канапу.

— Юлю… Все, що я казав тобі, ну, про те, що я давно кохаю тебе. Це не просто слова, — сказав він, торкнувшись моєї долоні. — Ти для мене найважливіше в житті. Я готовий на все заради тебе. Навіть ця дитина… Твоя дитина, я готовий стати для неї батьком. Я буду любити її, як рідну, бо вона твоя, — він зазирнув мені в очі. — Просто дай мені шанс, мені більшого не треба.

Продовження — завтра о 18.00! Книга буде безкоштовною, буду дуже вам вдячна за підтримку у конкурсі! 

Додавайте роман "Моя Джульєтта" у бібліотеку і ставте йому сердечко, щоб не загубити і дізнатися, що буде далі! 

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти книгу, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти!