61. Роман. Нова ідея

Я не знаю, чому, але Артем мене максимально напружував. Все в ньому мене бісило. Ніколи не думав, що мене може так напружувати брат Юлі. Відчувати щось типу ревнощів було тупо, бо ж він її брат. Але він поводився дуже дивно. 

Я поглянув на Юлю.

Вона виглядала здивованою. 

— Чому? Ми з ним виросли разом, чому ти думаєш, що Артем може мені якось нашкодити?

— Він інколи так дивиться на тебе… —  я підбирав слова. — Не те щоб я думаю, що він може нашкодити, але він дивиться на тебе не так, як мав би дивитись брат на сестру. 

— Та ну, ти просто ревнуєш! — вона махнула рукою. — Не міг Артем дивитися на мене якось інакше… Він, певно, просто хвилюється, щоб у мене все було гаразд, щоб мене ніхто не ображав…

— Він теж ревнує. І от саме тому мене це напружує, — не погодився я. — Він дивний. 

— Я не знаю. що з ним сталося в цей останній рік, до того він так не поводився, — трохи спантеличено відповіла Юля. — Мені треба поговорити з ним прямо, сам на сам. Сказати про те. що мене непокоїть. І тоді він точно не зможе більше нічого приховувати від мене. 

— Добре, поговори, — кивнув я. — Я не проти. Бажано, тут, вдома. Щоб і я був вдома. Ну, про всяк випадок. 

 — Так, але тобі краще бути в іншій кімнаті, бо при тобі він не захоче говорити, що в нього на душі, — зітхнула я. 

— Та зрозуміло, що в іншій, — погодився я неохоче. — Але ти потім розкажеш, що він там розповість, добре? Якщо розповість… Бляха, все ж він дратує мене. Ну, якось розберемось. 

 — Так, обов’язково все розповім. Може, в нього якісь проблеми, ну крім тих, що в нашій сім’ї, і потрібна допомога… Принаймні, потрібен той, хто його вислухає. Як ти завжди вислуховуєш мене…

Мені не подобалось це порівняння. Бо Юля казала, що ніби вона буде вислуховувати його так само, як мене. А все ж це різне. 

— Добре, — сказав я врешті-решт. — Хай буде так. Поговори з ним, а далі буде видно… 

***

Коли Юля вийшла з кімнати, я не знав, чим себе зайняти. Була спокуса піти і підслухати, але я вирішив, що це буде неправильно по відношенню до Юлі. Я довіряв їй і вона і так обіцяла все мені розповісти, тож треба було почекати. 

У мене руки чесались щось зробити, я почав лазити в інтернеті, коли раптом мій телефон задзвонив.

Я здивувався, коли побачив, що дзвонить Денис. Пройшло буквально години чотири з моменту нашої розмови, невже він щось дізнався? 

Я взяв слухавку.

— Так, слухаю, — відповів я. — Невже ти вже щось знайшов?

 — Поки в процесі пошуків, — сказав він. — Але я тут подумав, що як нам поставити “жучок” у комп’ютер батьків твоєї дружини? Я б тоді отримав доступ до інформації, яка там є, раптом щось проллє світло на  предмет нашого розслідування?

Знаючи, хто батьки Юлі, і що поліція цілком може знайти щось не те, я все ж не міг приймати подібне рішення, тим паче самостійно. Хоч і довіряв Дену.

Хоча сама ідея з жучком була непогана. Якщо саме я буду контролювати жучок, це був хороший варіант. 

— Можна подумати в цьому напрямку, — погодився я. — Не думаю, що Юля погодиться, щоб її батькам ставили жучок з поліції, але якийсь сторонній жучок, який встановлю я особисто… І щоб дані з нього йшли саме мені… Думаю, з таким вона погодиться. Я дістану потрібні дані і дам тобі для аналізу. 

 — Добре, —  погодився Ден. — Тоді давай десь зустрінемося, і я передам тобі “жучок”

— Так, давай, дякую за допомогу…

Друзі, запрошую придбати за мінімальною ціною мої романи "Наречена для шефа", "Викрадена наречена", "Програна наречена", "Пограй зі мною"! 

Продовження "Моєї Джульєтти"  — завтра о 18.00!

Додавайте книгу в бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб дізнатися, що буде далі) Вона буде безкоштовною і бере участь у конкурсі, тож буду дуже вдячна вам за підтримку! 

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти книгу, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти.