42. Роман. У лікарні

Я не очікував, що подібне може трапитись. 

Всі оточуючі були в шоці від того, що відбувалося. 

— Я поїду з тобою до лікарні, — сказала Юля батькові, а потім повернулася до мене. — Поїдеш зі мною?

— Авжеж, поїду, — я кивнув. 

Швидка підʼїхала миттєво, лікарі оглянули батька Юлі і перенесли його в свою машину. 

Юля пішла з ним, я теж пішов за ними, але мене зупинила охорона її батька.

— Тебе в швидку ніхто не пустить! — сказав один з охоронців.

— Там моя дружина, — я штовхнув охоронця.

Той одразу дістав зброю і направив на мене:

— Не смій рипатись!

Тут же зброю дістали і люди мого батька. Тоді ж і всі інші охоронці батька Юлі також подіставали пушки.

— Будь ласка, пустіть його, — звернулася Юля до охоронців свого батька.  — Це мій чоловік! Він не зробить нічого поганого татові!  

— Пані Юліє, він син ворога! — насупився головний з охоронців, той, що мене зупинив до цього. — Він, певно, змусив вас до того заміжжя!

— Ні до чого я Юлю не змушував!

— Хто їде в швидкій, ми від’їжджаємо! — вигукнув лікар зі швидкої. 

— Я їду з дружиною, — сказав я безапеляційно і пішов до Юлі, штовхаючи її охоронця плечем об плече. 

Ми все ж сіли в машину і лікар одразу закрив її за нами і ми рушили. Її батька підключили до якогось апарату. 

Юля міцно тримала мене за руку, але весь час дивилась на батька. 

— Тату, вибач, це я винна, що тобі погано, — тихо промовила вона.  — Я погана донька… 

Її батько важко дихав і не відповідав. Але монітори почали пікати швидше.

— Не турбуйте його ще більше, будь ласка! — сказав лікар, проводячи маніпуляції. 

Юля замовкла, лише сльози струмочками збігали по її щоках, вона виглядала дуже наляканою. 

— З ним усе буде добре? — запитала вона в лікаря. 

— Зараз ми маємо довезти його до лікарні, там вже буде нормальний огляд, але у нього сильна аритмія, — сказав лікар. 

— Все буде добре, Юлю, — пообіцяв я їй, взявши її за руку.

Коли ми підʼїхали до лікарні, її батька вивезли з машини і швидко повезли до будівлі. 

Ми з Юлею бігли поруч з його койкою. 

Його підвезли до зони операційних і я побачив біля неї завідуючого хірургічним відділенням, принаймні, так було написано на його бейджі. 

— Можете прийняти його особисто? — я поглянув на нього. — Ми в боргу не залишимось.

В принципі він по нашому виду і охороні навколо мав розуміти, що ми не прості люди. Він і зрозумів, кивнувши і сказавши:

— Добре, зараз оглянемо його, почекайте будь ласка тут, у приймальному покої.  

Його забрали, а ми лишились в коридорі. Юля сиділа, дивлячись у підлогу, тільки губи її ворушилися, немов вона розмовляла з кимось. 

— Треба мамі подзвонити, — раптом ніби отямилась вона.  

— Так, телефонуй, — кивнув я. — Хоча… Може, краще почекати трохи? Коли операція закінчиться? — я обійняв її і торкнувся губами її скроні.

— Так, добре, — вона поклала голову мені на плече.  — Недаремно у мене було якесь погане передчуття…

— Мені шкода, Юлю… Я не думав, що таке може трапитись, — я зітхнув. — Я сподівався, що вони просто трохи посварять нас. Ну, або твій батько мене підстрелить… 

— Не говори дурниць, — вона насупилась. — Я не хочу, щоб тебе підстрелили…

— Ну, як бачиш, мене і не підстрелили, — я пригорнув її ближче до себе. — Мені так шкода, що твоєму татові стало погано… 

 — Сподіваюсь, він одужає… І тоді ви познайомитесь ближче, і він зрозуміє, що ти хороший… І вони з твоїм татом вже не будуть конфліктувати. Зрештою можна ті зони впливу якось поділити і навпаки, співпрацювати між собою…

—Твій тато обовʼязково одужає… І я дійсно прикладу максимум зусиль, щоб сподобатись йому… Але от мій батько дуже впертий, — зітхнув я. 

 — Він сказав, що забере все в тебе, — вона виглядала схвильованою. 

— Ну, це дрібниці… Те, що він забере спадок, не так важливо. Є важливіші речі. Якщо ціною того, що я буду з тобою, буде тільки спадок, я вважатиму, що ще легко відбувся, — я усміхнувся. — Ну, реально, спадок і спадок. Є ще брат і сестра, хай забирають. 

 — Я дуже кохаю тебе, — вона обійняла мене міцно-міцно. — Ти найкращий чоловік на світі! 

Продовження — щодня о 18.00! Книга буде безкоштовною та бере участь у конкурсі, буду дуже вдячна вам за підтримку! 

Додавайте її в бібліотеку і ставте "сердечко", щоб не загубити і дізнатися, що буде далі! 

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то щоб не загубити книгу, зареєструйтесь - це безкоштовно і не займе багато часу!

Запрошую придбати зі знижкою -25% мій роман "Програна наречена"!