24. Роман. "З мене - шлюбна ніч, з тебе - розлучення"

В темряві все відчувалось гостріше. Її важке дихання, її серцебиття, мені здавалось, що я відчув навіть його, коли цілував її. Я хотів, щоб Джульєтта завжди була тільки моя. 

Вона — моя… Руки стискали і гладили, мені хотілось зараз же подолати ту останню межу, але тут же я згадава ту її фразу про те, що вона ще ніколи не з ким не була, і все ж надзусиллям волі я зміг відірватись від її губ. 

Я зняв повʼязку і з себе, і з Джульєтти, і зазирнув їй в очі. 

В цю мить годинник, що висів на стіні, пробив північ.

— Памʼятаєш про нашу вчорашню домовленість? 

— Так, — видихнула вона, дивлячись на мене блискучими очима. 

— То що скажеш? — я все ж хвилювався, що вона відповість. Джульєтта була дуже свавільною і з характером. 

 — Я маю сказати, що це було якось дуже романтично? — вона лежь усміхнулась. 

— Ти маєш визнати, що тобі сподобалось, — я знизав плечима. — А що, квіти і свічки були не романтичними? А поцілунки?

 — Я думала, що це буде щось таке, щоб я сказала “вау!”, а квіти і свічки — ну це банально, — вона розвела руками. — Але мені сподобалася ця пригода з зав’язаними очима. І масаж ти гарно робиш…

Здається, вона кепкувала наді мною…

— Ну добре, якщо ти не визнаєш, що це було романтично, можеш загадати своє бажання, — я кивнув. — Памʼятай тільки про обмеження. То що ти хочеш, Джульєтто?

— Я хочу морозива, — сказала вона.  — Є в тебе морозиво?

— Має бути, — я трохи розгубився. — І все? Якось це мало. 

 — Ну, якби я попросила мільйон доларів, ти б точно це бажання не зміг виконати. Та й навіщо мені мільйон? Одяг і косметику ти й так мені купив… А ноутбук і телефон просити в тебе немає сенсу, так само, як і випустити мене…

Вона нагадала мені про те, що все одно все це тимчасово. Мені треба було розібратись з тим, що тепер робити. Використовувати Джульєтту я не хотів. Мені хотілось від неї зовсім іншого. 

— Якщо ти повернешся до батька, то тебе видадуть заміж, — нагадав я. — За того придурка, як там його. 

Одна лише думка, що Джульєтта вийде за когось, виводила мене з себе. 

— А давай ми скажемо моєму батьку, що ми одружилися, і тоді він вже не зможе мене видати за Вадима, — раптом промовила вона. 

— Це ти щойно що… Зробила мені пропозицію? — я вирячався на неї, як баран на нові ворота. Що це взагалі було? Це вона так жартує? 

 — Ага, ну якщо ми вже одружимося, то їм нічого не залишиться, як лишити мене в спокої. Я можу пожити в тебе якийсь час, а потім ми розлучимося. Я вже звикла до тебе, — розмірковувала вона. — Правда, ти інколи мене бісиш, але Вадим бісив ще більше. Якщо обирати між тобою і ним, то ти мені більше подобаєшся…

Мені хотілось зараз підхопити її на руки і потягнути в ліжко. Ну, мені завжди цього хотілось, коли мова йшла про Джульєтту, але зараз цього хотілось більше, ніж зазвичай. 

Вона, схоже, просто знущається з мене… Чи дійсно не розуміє, як я божеволію і ледь тримаюсь? Якщо ми одружимось, я точно пересплю з нею…

Бляха… 

— Шлюбна ніч, — я зазирнув їй в очі. — Якщо ми одружимось, я хочу шлюбну ніч, справжню.

 — Добре, з мене шлюбна ніч, з тебе потім розлучення, по руках? — вона простягнула мені свою долоньку. 

Я навіть не думав, що вона так просто погодиться…

— По руках, — відповів одразу і потис її долоню, тягнучи її до себе і знову цілуючи. — Бляха, я хочу одружитись завтра ж… — пробубонів, відриваючись від її губ. — Шкода що так швидко справи не робляться. Треба все продумати. Наші родичі будуть в шоці… 

 — Думаю, мій батько зрадіє, що я жива-здорова, і не буде сильно гніватися через наш шлюб. А от як твій відреагує… Може, його треба якось підготувати до цієї новини?...