22. Роман. Нове завдання

Джульєтта мене дуже заводила. Зрозуміло, що вона мені подобалась, а може навіть і більше. Але зізнаватись в цьому я не хотів. Хоча коли вона запитала про те, чи був би секс з нею для мене на іншому рівні, по суті я вже відповів… Тобто, вона знає, що це вже щось більше, ніж просто "подобається". І тому вона дражнила мене. І все одно я хвилювався, коли сказав це знову.

— Знаєш, я була б не проти, щоб мій перший раз був із чоловіком, якому я небайдужа, — сказала вона, дивлячись мені в очі. 

Я подався вперед і поклав свою руку їй на талію, також не відводячи від неї погляду. Не думав навіть секунди до того, як подався вперед і торкнувся губами її губ, прикриваючи очі. 

Вона на мить завмерла, але потім відповіла на поцілунок, її руки ковзнули по моїх плечах, обіймаючи. 

Серце одразу забилось дуже швидко, мої губи зімʼяли її, я так хотів цього поцілунку, що зараз в мене просто їхав дах від нашої близькості. 

Моя долоня трохи стисла її талію.

Джульєтта раптом відсторонилася, її дихання збилося, пасмо волосся впало на очі. 

 — Мабуть, я забагато випила, — прошепотіла вона. — Треба зупинитися… 

— Так, пробач, — я теж відсторонився і силою волі змусив себе не дивитися на те, якою прекрасною і бажаною вона зараз була. Я памʼятав, що вона сказала. Вона знову підтвердила те, що у неї ще нікого не було. 

Не знаю, чому я вибачався. Тому що хотів продовження? Тому що був готовий до того, щоб все змінити між нами?...  

 — Ти дуже привабливий, — прошепотіла Джульєтта, дивлячись на мене. — Але я не можу керуватися лише фізичним потягом… Я хотіла б закохатися по-справжньому…

— Ясно, — я кивнув. — Певно, це правильно, — все ж я не зміг приховати певного розчарування, що наш поцілунок ні до чого не призвів. 

— Давай, тепер твоя черга, — сказала вона, простягуючи мені телефон. 

Я кивнув і запитав: 

— Що ти хочеш робити, дію, чи відповідати на питання? 

— Давай дію, раз питання вже було…

Я знову сковтнув слину. В голову лізли тільки якісь такі ідеї, які Джульєтта, певно, забракує. 

— Хочу ще один поцілунок по-французьки, — я зазирнув їй в очі.

 — Це ти сам придумав, я ж казала, щоб ти тицяв в додатку, — вона насупилась. 

— Ой, ну гаразд, — я зітхнув і тицьнув в екран. Але коли прочитав ту дію, то усміхнувся ширше і показав Джульєтті.

Там було написано: 

"Сядьте на коліна одному з гравців обличчям до обличчя, обійміться і дивіться в очі одне одному дві хвилини". 

 — Якесь дивне завдання, — Джульєтта хмикнула. — Ну добре, а як це обличчям до обличчя, як це технічно виконати?

— Це треба щоб ти еее… Трохи розставила ноги, коли сідатимеш на мене, одну ногу з одного боку моїх ніг, іншу з іншого…. і притислась грудьми до мого торсу, — пояснив я. 

 — Краще було б погодитися на поцілунок, — вона почервоніла. — Ну добре, давай спробуємо! 

— Ага, давай, — я кивнув і розкрив руки в запрошувальному жесті. — Іди сюди. 

Вона трохи підняла поділ сукні і обережно сіла мені на коліна обличчям до мене.

 — Так?

Її коліна були на кріслі, сукня трохи задралась, щоб сісти саме в ту позу, що треба. Моє серце просто нетямило себе від цього виду і від відчуття легкої важкості на колінах. А ще від аромату її парфумів.

— Ага, — тільки й вимовив прямо їй в губи, бо ж ми зараз були дуже близько.

Бляха, як втриматись зараз?...

Продовження — завтра о 18.00!

Запрошую тільки сьогодні придбати зі знижкою мою книгу "Фальшива наречена"! 

Мел прийшла на подвійне побачення і дізналася, що хлопець її покинув. Незнайомець запропонував допомогу, але яке було її здивування, коли прийшовши наступного дня на співбесіду, вона побачила його в кріслі шефа...