20. Роман "Я ніколи не..."

Я кивнув після її слів. Я дійсно дуже старався. Хотів, щоб  Джульєтта визнала, що я впорався на всі сто. 

Але це був тільки початок. Антураж. Важливим було і те, як все пройде. 

Я провів її до столу, де була фондюшниця, хліб для неї і фруктова тарілка, а також вино. 

— Щоб познайомитись трохи ближче, пропоную пограти в гру, — сказав я. 

 — І яка ж це буде гра? — трохи здивовано спитала Джульєтта. 

— Проста, як два плюс два, ми по черзі говоритимемо якийсь факт, що ми ніколи не робили, але якщо інший таке робив, він має випити мінімум три ковтки шампанського, гра називається "Я ніколи не…", — сказав я. 

Я розумів, що навряд вона одразу погодиться грати в щось більш інтимне, але якщо у мене вийде хоч трохи споїти її… Вона стане щирішою, я був в цьому впевнений. І можна буде перейти на "Правду" або "Дію". 

 — Хм, ну можна спробувати, — вона всілася на диван і запитально глянула на мене. — А хто почне? 

— Ну, можу я, — я знизав плечима. — Я ніколи не спав одразу з двома дівчатами, — я уважно поглянув на неї, відпиваючи з келиха шампанське. 

 — Я теж не спала, — вона похитала головою. 

— Якщо я випив, значить, я спав, — нагадав я. — Так грається ця гра. Хоч і кажу "я ніколи не", якщо я пʼю, значить, я це робив. Тобто, "ніколи не" — обман в цьому випадку і я через це пʼю. Так само і ти питимеш, якщо робила те, що я скажу. 

 — Ти спав одразу з двома дівчатами? — вона виглядала шокованою.

— Ага, — я кивнув. — Ну, це було по юності, можна сказати. Студентська вечірка, одна з них була бі. Ну, інша по ходу стала теж бі. 

 — Тепер мені казати? — примружилась вона. 

— Так, — я кивнув. 

 — Я ніколи не цілувалася з хлопцем, — сказала Джульєтта і тут же відпила шампанське. 

Я не відпив шампанське, бо такого досвіду, слава Богу, не мав.

— Я ніколи не закохувався, — сказав я і відпив шампанське. Навіть сам не зрозумів, як швидко це сталось. Не те щоб я до Джульєтти серйозно замислювався над подібним… Та я і зараз вперше замислився, але ж рука сама потягнула шампанське до губ…  Це навіть мене самого спантеличило.

Джульєтта дивилася на мене якось дивно, немов вперше бачила. А потім теж піднесла келих до губ. 

Мене розривало два почуття: ревнощі до того, в кого вона колись закохалась, і цікавість… Але я нічого не сказав, тільки дивився на неї і очікував, що вона скаже далі.

 — Я ніколи не стрибала з парашютом, — сказала вона після паузи. 

Я відпив шампанське, а вона ні. Відчував легке розчарування через те, що вона спробувала "перевести" тему на більш нейтральну. 

Але все одно збирався залишатись на своїй лінії.

— Я хочу поцілувати тебе зараз, — сказав, зазирнувши їй в очі.

 — Ти програв, — сказала вона, дивлячись на мене спідлоба. — Забув про слово “ніколи”?

— Добре, хай буде програв, — я кивнув. — Можу виконати твоє бажання але в межах кімнати і зараз. Це не те бажання, яке вседозволене після цього побачення, а щось менш глобальне і швидке. 

— Ну…  — вона замислилась. — Я хочу, щоб ти сказав мені комплімент! 

— Добре, — я поставив келих на столик і забрав келих у неї теж, поставивши його туди ж, де мій, потім зазирнув їй в очі і накрив її пальці своїми. — Коли я прокидаюсь, перша моя думка завжди про тебе, здається, ти стала невідʼємною частиною мого життя… 

Певно, це не дуже скидалося на комплімент, більше на зізнання. Чомусь серце забилось частіше….