12. Роман. Вона мене бісить!

Я в паніці поглянув на двері. У мене були здогадки, яка допитлива Варвара могла зараз бути за дверима.

— Стояти, — схопив сестру за запʼясток. — Там моя нова дівчина. Я просив її не виходити, але вона в мене неслухняна. 

— Он як, а чому ти мене з нею не познайомив? — тут же зацікавилась Ярина.  — Що за секрети?

— Коли вже я точно буду впевнений, що ми не розійдемось, я обовʼязково вас познайомлю. Але зараз це не на часі, — відповів я. 

Сподівався, що Джульєтта вже встигла втекти нагору, бо вічно тримати сестру в цій кімнаті я точно не зможу. 

— А хто вона? — продовжувала допитуватись сестра. — Де ви познайомились?

— В ТЦ познайомились, — ляпнув я, ну, в принципі, це була майже правда. — Все інше дізнаєшся з усією родиною пізніше!

— Ну добре, я вже маю йти, — вона поглянула на годинник.  — Ще записана до косметолога, тож не буду тебе затримувати, мабуть, ти готовий знову заскочити в ліжко разом із своєю кралечкою! 

— Яка ти здогадлива, — я усміхнувся і відпустив її. — Не смію тебе затримувати. 

 — І все одно я вас з Костею випереджу! — гукнула вона вже з передпокою. — Можеш не сумніватися в цьому! 

Я закотив очі і нарешті почув, як за нею гупнули двері.

Пішов до передпокою і перевірив, що вона пішла. Ще провів її поглядом, поки не вийшла за ворота. 

Нарешті зітхнув з полегшенням, а після насупився і пішов на другий поверх.

Я бачив розбиту вазу, сестра, певно, теж бачила, але вирішила не допитуватись і не перевіряти мою дівчину. Нам просто пощастило.

Розкрив двері до кімнати Джульєтти і побачив, що вона лежить на ліжку і прикидається сплячою.  

Я насупився і пройшов вглиб кімнати, прямо до її ліжка. Схилився над нею і сказав:

— Через тебе все ледь не полетіло під три чорти, дурепо…

— Це ти дурень! — тут же озвалась вона. — Я могла увійти і сказати, що ти мене викрав, але не зробила цього!  

Коли наші погляди зустрілись, і я побачив її очі та губи так близько, ніби забув про все на світі. 

Вона лежала на ліжку, я нависав прямо над нею. 

Мозок відключався. Очі зосередились тільки на цих губах. Вони так і манили мене…

Я сковтнув слину, серце забилось дуже часто. Бляха…

— Якби ти сказала хоч слово, за пару хвилин біля будинку були б люди мого батька. Не думай, що він був би таким добрим, як я… — сказав я їй на вухо.

 — Ти мені погрожуєш? — вона розсміялась.  — Ой, я не можу, як я злякалась! Думаю, твій батько одразу повернув би мене додому, йому не потрібні терки з моїм татом! 

— Думаю, він би одразу став шантажувати твого батька! — я все ж навалився на неї, захопивши за руки над головою. — Смішно тобі? А так теж смішно?

— Відпусти! — вона фиркнула, як сердита кішка. — Це не смішно!  Мені боляче, і так синці на руках, то ще ти хапаєш! 

— Ти так бісиш мене… — моя хватка послабла. Але серце билось скажено швидко. Я ще ніколи не хотів нікого так сильно, як її. — Страшенно… — мої губи ніби випадково торкнулись ніжної шкіри шиї. Це був просто дотик, навіть не поцілунок, не те що не засос. 

— Аби ти знав, як ти мене бісиш! — вона раптом відштовхнула мене, руками і ногами, і вивільнилась. Одразу сіла на ліжку і стала поправляти розпатлане волосся. — Де ти взявся на мою голову! 

— Я замкну тебе в цій кімнаті, — я встав з ліжка, відвернувшись від неї. — Більше не буду гратись в хорошого. 

Треба було терміново піти звідси і прийняти холодний душ…